Мабуть немає театру в Україні, який не мав би в своєму репертуарі вистави за повістю Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

Вона написана Іваном Нечуєм-Левицьким понад сто років тому. Але чи знайдуться і сьогодні байдужі до родинних пристрастей?! Гуде родинне гніздо як вулик щоденними сварками: грюкають двері, дзвенять шибки, верещать жінки, сердито покрикують старий батько, пробують неокріплі баси сини. І ось уже колись привітна чепурна хата клекоче як перед виверженням Везувію, і вже покрівля здіймається від того жару, який щедро сиплять один одному Кайдаші за пазуху — за переварений борщ, за недостигле тісто, за неметені сіни, за поламане мотовило, биті горшки та чужі яйця…

Це про повість. А вистава Житомирського академічного музично-драматичного театру ім. І. Кочерги розповідає, саме розповідає про зруйнування гармонії в побуті, родині, житті. Духовна роз’єднаність зумовлена відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Це отруює життя і батьків, і їхніх синів та невісток. А в результаті і країни в цілому. Немає злагоди – немає миру, немає миру – немає щастя.

Вистава Житомирського театру — це чергова спроба по-своєму побачити улюблений твір багатьох поколінь, в якому плачуть і сміються, люблять і ненавидять, проклинають і освячують, шукають смислу життя…

режисер-постановник — Іван Войтюк

сценографія — Івана Войтюка