Українці, починаючи з хрещення Русі 988 року, вирізнялися щирістю у вірі християнства. Не диво, що з часом з’явилася традиція зводити церкви та монастирі, де можна було знайти порозуміння з Богом.
Чимало храмів на території України мають дуже давню та унікальну історію.
Наприклад, Монастир Босих Кармелітів. Сам орден Кармелітів був заснований аж у Палестині у другій половині ХІІ століття. Перші вірники усамітнювалися на горі Кармель, звідки і пішла назва. До Європи кармеліти перебралися у ХІІІ столітті – після поразки в одному з хрестових походів.
Босі Кармеліти відділилися в окремий орден у ХVI столітті. Їх ще називають «жебракуючим католицьким орденом», оскільки його представники живуть виключно на пожертви вірників. Монастир у Бердичеві заснував у середині ХVІІ століття польський магнат ЯнушТишкевич. У грамоті про спорудження монастиря Бердичів уперше згадується як місто. За часів царської Росії монастир закрили, а за часів СРСР – навпаки, відновили. З 1992 року святиню повернули католицькій громаді, а ще за 6 років її освятив та коронував Папа Римський Іоанн Павло ІІ.
Монастир капуцинів та Олеський замок збудовані фактично – стіна в стіну, інакше б вони були серйозними конкурентами за симпатії туристів. Сьогодні обидві пам’ятки – єдиний архітектурний комплекс.
Як і Монастир Босих Кармелітів, цей був заснований за часів Речі Посполитої польським магнатом на прізвище Жевуський, який у XVIII столітті придбав замок. Капуцинам від віддав його через звичайну симпатію. Можливо навіть і до виразного одягу представників цього католицького ордену, зокрема до загострених каптур, тобто капюшонів. До речі, від них (з італ. cappucio) й походить назва ордену римо-католиків.
Особливістю монастиря є його архітектура у стилі бароко – нетипово розкішна та комфортна, порівняно з іншими монастирями. Тому історики часто звертають увагу на окремі елементи замкової традиції будівництва у монастирі капуцинів. У різні часи тут був військовий шпиталь, майстерня, сільськогосподарське училище. Лише з 80-их років минулого століття про монастир згадали як про архітектурну пам’ятку та розпочали реставрацію. Окрім будівлі відновлюють симетричний сад бароко при ньому.
Щодо Густинського монастиря історики наполягають, що на Чернігівщині, в селі Густиня, його звели на самісінькому початку ХVII століття. Серед його засновників було чимало старих козаків, які ставали ченцями у передчутті смерті. Але подейкують, цілюще повітря та «жива вода» вселяла у них сили ще на довгі роки.
Легенди про вічне життя в монастирі швидко поширилися на інші землі й люди звідусіль змінювали своє звичне життя на чернече. З часу заснування монастир кілька разів потерпав від пожеж та руйнацій. Одного разу він згорів повністю та був відбудований на новому місці. Протягом ХVII століття ним почергово опікувалися козацькі гетьмани – Хмельницький, Самойлович та Мазепа.У середині XIX століття тут побував Тарас Шевченко, який увіковічив монастир у трьох акварельних малюнках. У радянські часи його закрили, ікони порубали на дрова і, зрештою, мало не знесли. Та вірники змогли відстояти святиню. Літургії відновились тут лише з проголошенням незалежності України. Тоді ж монастир став офіційно жіночим.
Дізнатися більше про монастирі й невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. На сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Участь у проекті безкоштовна.