Арт-інтервенція по-житомирські: Частина дороги біля екологічного ліцею стала справжнім витвором мистецтва. ФОТО

«Особисто я про це дізналась від дітей, які робили пішохідний аудит в межах проекту TUMI: шлях до школи і навіть записали відео, на якому дуже добре видно, який там треш. Цей треш настільки вразив, що журі навіть дало їм перше місце і виділило додаткове фінансування в межах проекту», — розповідає Олена Чернишова.

«Тільки уявіть, молода жінка, що нещодавно народила, заводить старшу дитину в садочок і присідає відпочити, поколихати своє немовля в тіні верб, чи під пахучими липами. Або дідусь, що зарано прийшов за онуком, може почекати його на лавочці за школою. Або дітвора, яка може набивати м'яча по дорозі додому без загрози їхньому життю. Це настільки ж природньо, наскільки і неочевидно тим, хто звик, що між школою і садочком автомобільна дорога, навіть без тротуару.

В рамках проекту, ми побудували тротуар на ділянці, де авто виїжджають з прибудинкової території і де відбувається найбільший автомобільний рух і є гострий конфлікт пішоходів з автомобілями. Проте ми облаштували його таким чином, аби в майбутньому його можна було з легкістю інтегрувати в пішохідне продовження, що виникне, якщо закрити частину проїзду для руху авто. Ми розуміли - місто до цього поки що не готове.

Ще пізніше, коли ми говорили з дітьми про те, що вони можуть зробити, аби місто навколо них стало більш комфортним і безпечним, ми розказали їм про тактичний урбанізм», — говорить Олена Чернишова.

Наприклад, з автомобільного проїзду біля 24 ліцею можна зробити ігрову вулицю - яскравий простір, накшталт тих, що роблять в Нью Йорку і Сан Франциско", — сказала Aліна Кундіч на одній з онлайн зустрічей.

Дітям дуже сподобалась ця ідея, а ми пожалкували, що не заклали під це кошти.

Час йшов, проект добігав кінця, а в проекті залишався бюджет на акцію з популяризації активної мобільності. Ми згадали той приклад, що сподобався дітям і спитали, чи вони хочуть його реалізувати. Діти хотіли. Дуже хотіли. Тож ми запросили чарівну Анастасію Сладковську і видали їм багато красивих фарб.

"Арт-інтервенція простору ще не закінчена, як і ця історія, я сподіваюсь.

А тепер чому праві і ті хто вважає, що такі заходи/акції треба робити, і ті, хто виступає за довгострокові зміни «в камені».

Публічний простір має бути комфортним, красивим, дружнім до маломобільних і вразливих учасників руху. Для його створення мають використовуватися актуальний дизайн та сучасні матеріали. Проїзд, що поєднує житлові будинки, садочок і школу має бути пішохідним, з лавочками, нормальним озелененням і нормальним покриттям. І це має бути постійна і якісно зроблена інфраструктура.

Публічний простір має бути, але зараз його там нема. І ще рік тому ніхто не говорив про те, що він там має, або навіть може бути. Гроші на лавочки і нормальне покриття не закладені ані в бюджет міста, ані в будь- який інший бюджет.

Весь цей процес від аналізу проблем до яскравої тижневої акції показав, що діти потребують цього простору. Це не ми їм про це сказали! Це вони сказали нам!

Безумовно хтось скаже, що максимум за рік фарба потускніє і зітреться. Ну, і чудово. Бо саме стільки часу потрібно аби нарешті помітити проблему біля ліцею, з якою діти стикаються щодня, закласти гроші в бюджет, розробити проект і почати будівництво наступного сезону. Аби вже в вересні 2022 року діти пішли до школи нормальною безпечною і красивою алеєю. А молода жінка з немовлям ,наприклад, або ж втомлений дідусь, або школяр з футбольним м'ячем могли присісти під липами відпочити", — резюмує Олена Чернишова.