Спершу зауважимо, що нижче дослівно ми цитуємо допис в мережі Фейсбук, аби передати історію тими словами, що автор публікації.
Ми не вправі нікого судити, читати комусь нотації/моралі. Ми просто показуємо, в яких реалія живуть двоє діточок в одному з сіл на Житомирщині!
Отже, нижче додаємо дослівно текст публікації в спільноті Sonrisas de Ucrania:
Село Колодянка Новоград Волинського р-н. Не знаю навіть як описати, все те жахіття, на яке натрпили очевидці…
Їхала я з великою надією, що щось змінилось в домі маленької Марійки. Єдині зміни за 4 роки —те, що їх вже двоє в тому жаху… Застала я Марічку в городі, вони разом з меншою сестричкою Оксанкою, не зважаючи на неймовірну спеку, штурхали лопатою суху землю, вишукуючи дрібненьку молоду картоплю на вечерю. Згорблена бабуся,яка ледь ходить зі щирою посмішкою зустріла нас у дворі. Ми довго сиділи на лавці , дівчата малювали та розповідали, як вони з бабусею живуть у тій хатинці-мазанці. Як сплять на одному ліжку усі четверо… як мама попекла Марічці ногу гарячим жиром та боялась завезти в лікарню, щоб «тьоті з міста» не забрали них в інтернат.
Марічка дуже любить математику і читати книжки, хоча каже, що на це майже немає часу, адже постійно щось потрібно робити — чи то в городі, чи то в домі … З нетерпінням чекає коли почнеться школа, хоч і мама й не хоче її туди пускати…(
В таких сім’ях допомога потрібна не тільки дітям, а, в першу чергу, їх батькам. Для запобігання соціальному сирітству, необхідно ще на ранній стадії виявляти сім'ї, які мають низький рівень виховного потенціалу, сім’ї, які через різні обставини не взмозі виконати своїх батьківських обов’язків та надати їм належну допомогу та психологічну підтримку.
Сумно…
Брудні, голодні, але вони з мамою!
Більше фото в посилання на допис.