Її душа наповнена красою.
Не кожен день щастить зустріти людину, яка серцем чиста та відкрита всьому світу… Однак така добра, ніжна, творча жінка, душа якої підкорює кожного, живе в Карабчиєві. У свої двадцять чотири роки Валентина Паламарчук ще не досягла всіх поставлених висот, однак зуміла здобути вищу освіту, народити чудову донечку, стати вправним масажистом, та найголовніше – здійснити мрію – видати збірку власних віршів та есе «Її Еверест».
Творчість у душі Валентини панувала завжди, рядки віршів легко лягали на аркуш паперу, а в голові зароджувалися все нові й нові ідеї. Вірші Валентини Паламарчук неодноразово друкувалися у ра- йонній газеті, ними захоплювалися вчителі та її друзі.
Та найбільше дівчина почала писати, коли не стало їх тата: тоді хотілося у кожному рядку звернутися до нього, розповісти про наболіле. Надихає дівчину на творчість і мама, у кожному оповіданні Валя пише про «неї» – маму, жінку, берегиню домашнього вогнища. Розповідає про красу та неповторність.
Сама Валентина із звичайної сільської родини: тато Андрій Павлович довгий час працював агрономом, а мама Галина Васи- лівна – обліковцем. Обоє навчалися у Верхівнянському технікумі, одружилися, придбали гарний новий будинок, народили двох доньок, у любові й добрі виростили їх, викохали та дали путівки в життя.
Валентина, закінчивши школу, вступила до Київського національного університету технологій та дизайну, тоді й виникло перше бажання видати збірку «Предивні звуки моєї душі». У збірці дівчина писала про батьків, про любов, про швидкоплинність життя.. Згодом вийшла заміж, народила дитину і творчість відійшла на задній план. Тому друга збірка віршів і есе «Її Еверест» вийшла вже у 2021 році.
Нині гідним прикладом та вірною підтримкою у житті Валентини є її старша сестра Наталія. Вона не лише вислухає, а й дасть слушну пораду. Вона є головним її критиком, на якого Валентина не ображається, а навпаки поважає її думку. Яскраві емоції та багато нових ідей приходять завдяки дворічній донечці Полінці, адже хто, як не донька, робить серце добрішим, розум – щирішим, а душу – красивішою.
Валентина, хоч і живе у Карабчиєві, та все ж не зупиняється на досягнутому: вона пройшла безліч курсів, освоїла багато практик. Її творча душа нині поєднується з силою, адже вже чотири роки Валентина робить людям лікувальні масажі. Та й на цьому жінка не зупинятиметься, каже, що в майбутньому планує відкрити власний масажний кабінет та продовжувати творчу діяльність.
Наталія Ступак, «Ружинська земля»