Інфрастуктура села знищена ворожими обстрілами, що тривали тут упродовж кількох тижнів березня. Дісталося і багатьом приватним будинкам та навіть городам та полям.
Сліди авіаційних та артилерійських ударів практично у кожному подвір’ї. Те, що ніхто з місцевих, які не евакуювались, не загинув, люди називають дивом і Божим захистом. Наслідки воєнних злочинів нині документують правоохоронці, а тими, хто нині повертається до обійсть, опікується дільничний.
Дільничний_офіцер_поліції Малинський_ВП Ігор Дейнеко працює уже давно і має достатній досвід виконання різних правоохоронних функцій, у тому числі під час антитерористичної операції на сході України:
- Був у складі зведеного загону поліцейських Житомирщина у 2014 на Луганщині. Бачив війну, як кажуть, на власні очі, але перший день тут, у себе вдома, попри усі застереження, що лунали, став шоком. Уранці вийшов з будинку, запалив цигарку, п’ю каву і чую: земля гуде. Практично відразу надійшла команда про збір по тривозі у відділенні. Там ми і жили потім кілька тижнів, - розповідає майор поліції.
Під його опікою майже половина населенних пунктів Малинської міської територіальної громади. Тож разом з ним вирушаємо до найбільш постраждалих від обстрілів сіл – одне з таких Морозівка. Тут зруйновані школа, двоповерховий будинок культури, дитячий майданчик, магазини, приміщення старостату та чимало приватних обійсть.
Місцеві, Віра та Іван Савченки, розповідають, що навчились розпізнавати небезпеку по звукам пострілів. Ворожі «подарунки» прилетіли їм у хлів, розкурочивши дах та двері у ньому, повибивали усі шибки з оселі, побудованої ще батьком жінки, а також залишили неабияку вирву на городі. Чоловік показує уламки боєприпаса, що вибухнув в одну з ночей в його обійсті.