Ми аналізували ситуацію, шукали прихисток у рідних людей і думали, як жити далі…
У великій родині газовиків завжди можна знайти підтримку, навіть, якщо доля розлучила з газовою галуззю. Ця історія про нашого колегу Євгенія Юрчука. У газовій сфері чоловік працював з 2003 до 2015 року. Свою кар’єру у Харківгазі розпочинав слюсарем з експлуатації та ремонту підземних газопроводів, згодом був майстром, старшим майстром і через певний час уже обіймав посаду начальника відділу експлуатації.
«Я мешкав у місті Балаклія, Харківської області. З перших днів війни у моєму місті розпочалися активні воєнні дії, стало небезпечно. Обстріли і бомбардування не збавлялися і ми прийняли рішення негайно виїхати».
Чоловік розповідає, що у перший же день, 24 лютого, разом зі своєї дружиною та сином виїхав до Ізюму, де проживають його батьки.
«У них ми пробули до 11 березня, адже війна наздогнала нас, знову стало небезпечно. Останньою краплею стало те, коли до сусіднього будинку прилетіла ракета. На щастя, усі залишилися живі та здорові, проте будівля зазнала значного руйнування. Виїжджати з Ізюму було дуже складно, нас супроводжували постійні обстріли. Проте мої батьки не захотіли залишати свою домівку і зараз ми за них дуже хвилюємося, адже зв’язку із ними немає ще із 24 квітня»…
Євгеній додає, що спільно зі своєю родиною вони прийняли рішення виїхати на Житомирщину, на малу батьківщину його батька.
«У мене батько родом із села Василівка, Попільнянського району, тому ми вирішили переїхати саме сюди. Але в той час на Житомирщині було не дуже спокійно, тому ми ще певний час проживали у Хмельницькому. Коли ми приїхали до Василівки, то поселилися у моєї тітки. Востаннє, до війни, я був тут 18 років назад».
Чоловік зізнається, коли облаштувалися на новому місці, постало питання, за що ж жити далі. Зрозуміло, що роботу варто шукати у тій сфері, де є досвід, тому 12-ти річний стаж у газовій компанії став визначальним пріоритетом.
«Я звернувся до Попільнянського відділення АТ «Житомиргаз» й уже через два тижні я офіційно вийшов на роботу, на посаду слюсаря у відділ контрольно-приладового обстеження. Приємно бачити, що компанія розвивається і вдосконалюється, адже за той час, коли я не працював у газовій сфері, відбулося дуже багато позитивних змін».
Євгеній Юрчук дуже вдячний колективу за привітність та доброту, за те, з якою теплотою та щирістю вони прийняли його до газової родини. АТ «Житомиргаз з першого дня війни допомагає та підтримує своїх колег, котрі опинилися у складній ситуації, адже сім’я газовиків єдина, незалежно від місця проживання.
Чоловік не втрачає стійкості духу, натомість, докладає максимум зусиль, щоб підтримувати економічний фронт держави.
«Робота в умовах війни – це велика відповідальність, адже саме зараз, як ніколи, своєю працею ми можемо підтримати економіку нашої країни».
Джерело: АТ "Житомиргаз"