Родина переселенців з Херсона: війна зламала наше життя, — ВІДЕО

"У мене є донька, яку я дуже сильно люблю, тому мені, в першу чергу, треба було думати про неї. З дому взяли лише два рюкзаки. Виїжджаючи, ми проїхало близько сотні блокпостів. Донька зібрала з собою невеликий рюкзачок, і коли вони (російські військові – ред.) перевіряли іграшки, які вона з собою зібрала, то рилися в її кіндерах. Один із них сказав: мовляв, які класні іграшки, заберу їх своєму сину. А моя дитина, якій тоді було лише п'ять років, сказала йому: "Ні, це мої іграшки. Це моє. Це не ваше", – розповідає Катерина.

"Дитина два місяці була в підвалі, – говорить мама дівчинки. – Ми закривали вікна, бо "орки" (російські військові – ред.) їздили та світили у вікна, щоб ні у кого не було відкритих вікон. Вікна треба було забивати. Світло ми не вмикали. Знаєте: як діти підземелля були. Коли ми вже приїхали на нашу територію, то побачили наш український прапор. І наша Соня – перлинка нашої сім'ї – почала співати Гімн України. Боже, це було настільки просто: поклала долоньку на серце і давай: "Ще не вмерла України... " Ми всі плакали. А як побачили наших хлопців, то стали їх обіймати, цілувати та дякувати".

"Деякі мої діти лишилися в Херсоні і мені треба їх підтримувати, – каже Катерина. – Їх треба трішки підбадьорювати, бо зараз там постійні вибухи, обстріли. Вони не можуть вийти на вулицю і погратися. Вони не можуть з дітками спілкуватися. У них цього немає. У них забрали це. І вони не знають: виживуть вони завтра чи ні".

"Все добре. Гуляю з дітьми, ходжу в художню школу. Ось мій малюнок – я намалювала планету Земля ось такою, щоб всі дружили, об'єдналися і всі були раді. А оце ось тут я – я люблю співати, танцювати", – каже Софія.

"Цей альбом пережив багато чого, але ми його взяли, бо тут залишилися такі цінні для нас моменти. Хоча це просто фото, але це дуже важливі для нас фото", – каже Катерина.