Особливості кримінального розшуку

Процес пошуку людей - дуже тонка і делікатна справа, що вимагає від розшуківців часу, терпіння і здорової логіки. У міліції Житомирської області нею займаються співробітники спеціального відділу в управлінні кримінального розшуку, що спеціалізується на встановленні місцеперебування злочинців і осіб, зниклих без вісті. Власне, однойменна назва розшукового відділення вже сама говорить про два основні напрямки в його роботі. Третій напрям - це встановлення осіб непізнаних трупів.
Розповісти про особливості роботи по кожному з напрямків погодився начальник управління кримінального розшуку УМВС України в Житомирській області Віктор Бугира.
– Віктор Петрович, скільки осіб, що ухиляються від слідства, суду, виконання покарань, пов'язаних з позбавленням волі, сьогодні розшукує житомирська міліція?
– По Житомирській області кількість кримінальних елементів, що знаходяться в розшуку, нині складає 253 людини, з них 4 розшукуються правоохоронцями за вчинення вбивств. Орієнтування на деяких з цих людей розіслані не лише усією Україною, але й далеко за рубіж. У справах, пов'язаних з пошуком людей за кордоном, оперативникам допомагає тісна співпраця з Інтерполом.
– А де найчастіше переховуються від відповідальності люди, що скоїли злочин?
– Як показує практика, близько 80% наших співгромадян, що скоїли злочини, нікуди за межі України не виїжджають, ще близько 15% ховаються від правосуддя у ближньому зарубіжжі, на територіях Російської Федерації, Білорусії, Польщі. Незначний відсоток, що залишився, вибирають місцем укриття більш віддалені країни. Проте це не рятує їх від покарання за скоєний злочин. Хіба що часу та зусиль від міліціонерів знадобиться трохи більше звичайного.
14 березня у Москві був затриманий 29-річний житель Житомирської області, що почудував на кримінальну справу ще два роки тому в одному з розважальних закладів м.Бердичева. Тоді він затіяв бійку, в результаті якої постраждав місцевий житель. Хуліганові пощастило втекти від правоохоронців. З'ясувавши, що підозрюваного на території України немає, міліція оголосила його в міждержавний розшук. Зараз вирішується питання про екстрадицію затриманого на батьківщину.
– Напевно, розшукати за кордоном наших злочинців - завдання не з легких?
– Скажімо так: нелегке, але цілком здійсненне. І ось чому. Якщо вже людина одного разу взяла гріх на свою душу і йому вдалося і сліди замісти, і кордон перетнути непоміченим, то, переповнений всепоглинаючим почуттям безкарності, він обов'язково вчинить ще щось протизаконне. Ось і виходить, що працівники правоохоронних органів інших держав в подальшому затримують потрібних українській державі злочинців.
– А якщо наш співвітчизник скоює злочин на території іншої країни, а затримується правоохоронцями на батьківщині, за чиїми законами він понесе покарання за скоєне?
– Громадянин України, будучи затриманим українськими правоохоронцями за підозрою в скоєнні злочину на території іншої держави, несе покарання за українськими законами і на батьківщині.
– Чи має розшук злочинців так званий «термін давності» або ж людину, що скоїла злочин 20 років тому, продовжуватимуть шукати?
– Трапляється, що серед розшукуваних є особи, відносно яких правоохоронці не мають жодної інформації, яка б допомогла встановити їх можливе місцезнаходження. У нас на обліку є особи, розшук яких триває з 1992 року. Варто відмітити, що сама кримінальна справа має свій «термін давності» - не більше 15 років. Але розшук злочинця не припиняється по закінченню цього часу, хоча, по суті, з обвинуваченого кримінальна відповідальність вже знята.
– Якщо говорити про другий напрям роботи УГРО, про розшук безвісно зниклих, яка ситуація складається на Житомирщині? Яка категорія з числа жителів області найчастіше пропадає безслідно?
– Практично щодня в чергові частини міськрайвідділів області надходять повідомлення про безвісно зниклих. Заявляють найчастіше про зникнення когось з родичів. Загалом у цій категорії розшуку по Житомирській області сьогодні числиться 106 осіб, серед них одна дитина.
Як показує практика, найчастіше зникають люди похилого віку, а також особи, що страждають психічними відхиленнями.
– Чи є так званий «термін очікування» перед тим, як людину в міліції дійсно визнають безвісно зниклою?
– Ні, такого немає. Після надходження відповідного повідомлення про зникнення людини, міліція починає проводити попередні перевірки, в ході яких, як правило, і з'ясовується місцезнаходження розшукуваного.
Якщо ж надходить повідомлення про зниклу дитину, то, із зрозумілих причин, негайно на ноги зводяться не лише оперативники, але й фактично усі служби міліції. Протягом доби, якщо дитина не знайшлася, порушується кримінальна справа. І відповідальність за процес пошуку автоматично лягає на плечі співробітників карного розшуку.
– Скільки осіб, що числилися на обліках в якості безвісно зниклих, вдалося розшукати з початку року? І чи завжди такі пошуки закінчуються благополучно?
– Цього року ми встановили місцеперебування більше півсотні людей, які були заявлені як зниклі без вісти. Більшість з них живі-здорові, а залишили свої домівки з якихось суб'єктивних причин. Але буває, що сповіщати про результати проведеної роботи по розшуку безвісно зниклої людини його рідним не так вже й легко, оскільки результати ці не надто приємні: розшукуваних осіб вже немає в живих. У нинішньому році таких випадків вже п'ять.
– І декілька слів про третій напрям роботи розшукового відділення - встановлення осіб непізнаних трупів.
– Таких сьогодні по Житомирській області числиться 106. Найчастіше їх виявляють в самому обласному і районних центрах. Особливо в зимовий період. В основному, це люди, які ведуть бродячий спосіб життя, приїжджі з інших міст, раніше судимі або такі, що відносяться до антисоціальних елементів.
Декілька років тому в Любарському районі робітники копали траншею і абсолютно випадково наштовхнулися на рештки людського скелета. Експертиза встановила, що кістки пролежали в землі вже близько 20 років! Але, на жаль, встановити особу за останками наразі неможливо.
Оперативники вважають: щоб знайти людину, треба спочатку достовірно встановити причину її зникнення. Тому давайте берегти себе, своїх близьких людей, що оточують нас, щоб, не дай бог, не стати героєм якої-небудь з подібних історій.