Житомиряни вшанували пам'ять видатного земляка

«Я сприймав його, як молодого й енергійного чоловіка. Майдан для Якова Зайка розпочався ще у 1988 році. Він постійно був у боротьбі, не відступаючи від своїх принципів та ідеалів. Енергії та запалу нашого побратима вистачало для всіх його однодумців», - згадує Якова Зайка президент Асоціації банків України Олександр Сугоняко.

Член виконавчого комітету Житомирської міської ради Владислав Пучич зазначив: «Я надзвичайно гордий, що наше покоління активних людей, громадських діячів перейняло естафету від покоління громадських діячів Якова Яковича. Він був людиною, яка завжди стояла на вістрі подій. Він не мирився з несправедливістю. Був людиною, яка завжди йшла і робила те, що мала робити. І зрештою його участь у подіях кінця вісімдесятих років -часів поребудови, майдану 2004 року, Революції Гідності є цьому доказом. І його жертва, жертва сотень людей не повинна бути марною».

Громадський діяч Юрій Колокольцев описує друга та соратника так: «Він був абсолютно аскетичним. Він дбав про громаду. Він усіх нас об’єднав».

Житомирський міський голова 1990-1992 рр., народний депутат Верховної Ради України першого скликання Віталій Мельничук сказав: «Яків Зайко був мотором демократичних перетворень у Житомирі, він відчував дух часу, відчував людей. Він говорив і його слухали. Його книги – цілий пласт історії становлення сучасної України, Житомира».

Присутніми висловлювалися пропозиції щодо ініціювання перейменування однієї з вулиць міста Житомира в честь Якова Зайка, а також присвоєння його імені школі №8 у Житомирі, де він навчався і звідки розпочалась його громадсько-політична біографія.

Колеги видатного житомирянина поділилися планами щодо видання книги спогадів про нього.

На творчому вечорі також відбувся перегляд фільму «Майдани Якова Зайка», звучали вірші у виконанні учнів ЗОШ №8 м. Житомира,  пісні композитора, виконавиці, лауреата премії імені Лесі Українки Лариси Бойко, а також виступи рідних та знайомих Я.Зайка.

Довідка
Яків Зайко народився 4 квітня 1940 року у селі Делятичі Новогрудського району Гродненської області, Білорусь. Мешкав у м. Житомирі. Своє життя він присвятив журналістиці.  З 1984 року редагував інформаційний вісник «Новини Житомирщини», був секретарем правління обласної організації Спілки журналістів України. З 1989 року - голова журналістського кооперативу «Посередник», головний редактор газети «Трудова Волинь», головний редактор газет «Стенограма», «Фермер - вільний селянин» (м. Київ). У 1989-1993 рр. очолював Громадянський фронт Житомирщини. Був народним депутатом України першого скликання. Автор багатьох історичних і публіцистичних творів, зокрема, серії книг «Літопис державотворення», дослідження «Духовність життєдій», дилогії «Месія». Як народний депутат України першого скликання (1990-1994) входив до складу Комісії з питань гласності та засобів масової інформації, був одним із засновників Народної ради. Помер від інфаркту під час Революції Гідності.