Наші люди

Василь Вознюк
Голоси: 0
Василь Васильович Вознюк– член Асоціації карикатуристів України, головний художник Асоціації КВН України, член Національної спілки журналістів України, член громадської організації «Творче об'єднання мистецтв «Аполон», арт-директор Міжнародного фестивалю екранних мистецтв «Кінотур». Дійсний член Міжнародної організації із захисту прав карикатуристів (Cartoonists Right Network / International), Міжнародної організації захисту свободи слова «Репортери без кордонів» (Reporters Sans Frontiers). Лауреат і призер багатьох міжнародних виставок і конкурсів карикатури. Його ім'я внесено в дві енциклопедії сучасної карикатури. Василь Вознюк – єдиний художник-карикатурист в Україні, який малює королівським сім’ям Європи. Сьогодні практично немає такої країни світу, де б не знали про його творчість. Однією з перших живописних робіт житомирського художника Василя Вознюка був портрет британської королеви Єлизавети II. Художник намалював портрет для подарунка королеві до дня народження. На ньому Єлизавета ІІ в капелюшку поверх української хустки. Василь надіслав картину до Лондона і згодом отримав офіційний лист-подяку із Букінгемського палацу, в приватній колекції якого й зберігається портрет житомирського художника. Американці попросили Вознюка зробити дублікат цього малюнка. Малювати Василь почав після того, як отримав поранення в Афганістані. Тоді хотів розвеселити втомлених друзів у палаті. Знайшов карту, олівець, намалював картинки, передав їх по ліжках. Так і став художником. До Афганістану Василь попросився сам у 1986-му. Щоб мама не хвилювалася, на листах писав ”Монголія”. Інші, за словами Василя, обманювали, що в Чехословаччині служать. Василь Вознюк винайшов також власну техніку дружнього шаржу. Він створює портрет за підписом людини. Назвав цю техніку ”трив”. Це тому, що в його імені є три ”В” – Вознюк Василь Васильович. Його першим клієнтом був американський ілюзіоніст Девід Копперфільд. 1999-го він відвідав Київ, і йому мали передати роботу Вознюка. Василь Вознюк брав участь у виставках від Японії до Латинської Америки. Мав запрошення читати лекції в паризькому університеті Сорбонна. Велика народна любов прийшла до Василя Вознюка після того, як його запросили до телепередачі «Свобода слова» Савіка Шустера. Щотижня в прямому ефірі Василь малював гостей студії Шустера – переважно відомих політиків. Сьогодні їхні колекції прикрашають власні жартівливі портрети, створені Василем Вознюком. 1958, 3 липня — Василь Вознюк народився у місті Карші Кашкадарінської області в Узбекистані в родині військовослужбовця. 1976 — служив у військах Західного прикордонного округу. З 1976 року проживає в Житомирі. 1977 — 9 років працював на заводі ”Електровимірювач” у Житомирі. 1986 — служив у Афганістані вільнонайманим, був поранений. З 1988 р. працює художником в найпрестижніших українських та міжнародних виданнях, ілюструє книги. З 2000 року бере участь в міжнародних конкурсах. 2001 – отримав Гран-прі в Парижі на українсько-французькому конкурсі політичної карикатури «Преса і влада». 2002 – зайняв 3 місце на Московському відкритому фестивалі карикатури. 5 років поспіль перемагав на щорічному конкурсі «Бізнес в Україні». 2003 – отримав пропозицію з Бельгії ілюструвати книгу про вагітність (благодійний проект під патронатом бельгійського короля Альберта II). Намалював портрет королеви Великої Британії Єлизавети ІІ. З 2004 року кілька років поспіль брав участь в японському конкурсі карикатури, який проводить токійська газета «Іаміурі». З 2005 року в столичному музеї Державної прикордонної служби України було відкрито постійно діючу експозицію книжної графіки художника під назвою «Моє прикордоння». Нагороджений медалями: «Захиснику Вітчизни», «Ветерану-інтернаціоналісту», «За сумлінну службу в Державній прикордонній службі України» та кількома ювілейними нагородами. Лауреат і призер багатьох міжнародних виставок і конкурсів карикатури. Його ім'я внесене до двох енциклопедії сучасної карикатури.
Марина Джин
Голоси: 0
Марина Джин - дизайнер, шила одяг для моделей на конкурсі Міс Україна, а потім вдягала переможницю на конкурс Міс Всесвіт. В дитинстві вона мріяла бути актрисою чи артисткою, допомагала мамі готувати наряди для своєї старшої сестри моделі, яка брала участь в конкурсах краси, згодом отримала вищу економічну освіту, але повязувати своє життя з цією спеціальністю не хотіла. Творча і романтична, любляча мама Марина Джин одного дня вирішила остаточно і безповоротно займатися виключно дизайнерською роботою. Наперед прорахувала усі наймодніші варіанти одягу, розшукала майстрів, які виконують ручну роботу – розпис тканини, плетіння та взялася втілювати власний задум. За кілька місяців зявилася власна колекція суконь "KrasaivA", яку вже встигли оцінити не лише знайомі Марини у Житомирі, але й організатори конкурсу «Міс Україна-2013». Зокрема, побачивши дизайнерський одяг лише на фото, вони майже одразу зійшлися на тому, що саме в такому вбранні з елементами в’язки ірландським мережевом мають вийти 6 фіналісток конкурсу. І найголовніше, Марина Джин займатиметься розробкою усіх нарядів переможниці цього конкурсу, яка поїде на «Міс Світу». - Я виросла в родині, де швейною справою усе життя займалася мама, а ми з сестрами їй допомагали. Я вигадувала якісь аксесуари, прикраси, що доповнювали образ моєї сестри Олександри під час конкурсів краси, а мама готувала вбрання, - розповідає Марина Джин. – Після закінчення університету працювала при весільному салоні і на свою власну лінію не було часу, адже з'явилася родина, діти. Врешті-решт приступила до власного одягу. Все робилося нереально швидко і я навіть не очікувала, що перші результати роботи будуть так само швидко. Коли сукні були готові, ми провели фотосесію в них разом із моделлю агентства «NONIK» і саме ці фото під час кастингу учасниць на конкурс і представили організаторам. Важливу роль в тому, що одяг Марини помітили, знову ж таки відіграла її сестра, яка наважилась показати фото. Одну радість від визнання розділили на всю родину, адже створюючи власну колекцію було витрачено не лише багато часу, але і коштів. Ризикували власними заощадженнями взамін на творчий пошук і віру в те, що все вийде. Марина радіє особливо, адже судячи з реакції, вона дійсно вгадала з фасоном одягу. Зізнається, що по скромним житомирським цінам одна сукня обійдеться в межах 5 тисяч гривень і це лише, щоб повернути витрати на матеріали. На конкурсі можна буде побачити 6 її найкращих суконь, одну з яких вирішила окремо подарувати учасниці, яка сподобається, від себе. Також на «Міс Україна» прямо в Житомирі Марина зі своїми майстрами готує 26 ретро-нарядів для першого виходу і повністю забезпечує конкурсанток капелюшками на вихід у купальниках. А влітку, щоб приміряти сукні від Марини Джин у Житомир завітала переможниці конкурсу "Міс Україна 2013" Анна Заячківська. Від суконь вона була просто взахваті. - На «Міс Світу» перш ніж оголосити результати конкурсу, визначають переможців у різних номінаціях і в тому числі відзначають дизайнера, який підготує для своєї учасниці найкращий одяг на конкурс, - відзначає Марина Джин. – Звичайно, хочеться і щоб там все склалося якнайкраще, тим паче до мене весь час дівчат одягали найіменитіші дизайнери країни. Для мене це лише старт, але будемо вірити, що все буде якнайкраще. Нині Марина активно продовжує свою справу і має всеукраїнську славу дизайнера. Її сукні користуються попитом як у наречен так і жінок, які прагнуть унікальності та фешену. Адже креативний, ніжний і, навіть, в чомусь цнотливий стиль Марини Джин додасть шарму жіночності та бездоганності характеру та настрою для кожної унікальної натури.
Артем Кондратюк
Голоси: 0
Народився 30 липня 1990 року в військовому містечку Озерне Житомирської області. Ще в початкових класах школи задумався: ким же бути - художником, артистом чи співаком? Навчався малювати, грав і імпровізував у шкільних спектаклях, співав у художній самодіяльності. Творчість і сцена стали сенсом життя. У музичній школі вчився на фортепіанному відділі. У 2006 році вступив до Житомирське музичне училище ім. В.С. Косенка на диригентсько - хоровий відділ, через два роки перевівся на вокальне відділення, так як головним у його житті стало сольний спів. У 2011 році закінчив музичне училище з відзнакою і вступив на естрадний відділ в Житомирський Інститут культури і мистецтв Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв. Ще в музичній школі його педагог Івасенко Лариса Петрівна, яка стала його другою мамою, другом, наставником і музичним керівником по естрадному співу, сказала: "Вір у свою мрію! Твій голос гідний великої сцени". Почалися щоденні репетиції протягом усіх цих років. Доля дарувала йому тільки перемоги. Ще навчаючись у музичній школі, він став переможцем районних та обласних конкурсів. У 2007 році в Івано-Франківську нагороджено дипломом Лауреата "Гран -прі" на 7 Міжнародному конкурсі естрадного мистецтва "Захід 21 століття". У 2008 році - Лауреат "Гран-прі" на Всеукраїнському конкурсі "Пісенний сад" в Києві, і "Пісенні крила Чураївні" у Полтаві. У 2009 році представляв Україну на 4-ому Міжнародному фестивалі фольклорної музики в Іспанії в місті Малага. Концертні тури відбулися в багатьох містах Іспанії. Там же він знявся в художньому фільмі про Ісуса Христа "Син людський". 26 січня 2010 був запрошений в Український дім у Києві на презентацію цього фільму в Україні (показ фільму відбувся у багатьох країнах світу). У 2010 році (січень) знову "Гран-прі" на Всеукраїнському конкурсі "Диво-пісня" у Києві. У квітні 2010 співак був запрошений в якості артиста від України (всього 5 осіб) в м. Тріполі в Лівії на Міжнародний форум-конгрес "За мир" на захист дітей від тероризму та природних катастроф. Концерти проходили в Тріполі в перебігу тижня (у форумі брало участь більше 40 країн світу). А навесні А.Кондратюк пройшов всі відбіркові тури на Міжнародний фестиваль у Вітебську "Слов'янський базар - 2010". Члени журі вирішили, що співак представлятиме Україну на цьому фестивалі не як конкурсант, а як артист у концерті "Сузір'я України". У липні 2010 року А.Кондратюк співав на головній сцені "Слов'янського базару". В цей же час відбулися його виступи на "Майдані Незалежності" в Києві з трансляцією по УТ-1 . У травні Артем взяв участь у телепроекті каналу СТБ «Караоке на Майдані». З осені артист вже виступав із сольними концертами. У листопаді 2010 року виграв золоту медаль в номінації " естрадний спів " у Києві на "Перших Національних Дельфійських іграх" України. 11 грудня 2010 Національна радіокомпанія України нагородила А. Кондратюка дипломом та іменний статуеткою "Кращий співак року" на Гала-концерті в "Палаці Україна" в Києві. 16 грудня 2010 був запрошений на УТ-1 знятися в телепроекті "Наша пісня", де одна з його композицій прозвучала в хіт-параді сучасної української пісні. Серпень 2011 - Лауреат Першого Всеукраїнського фестивалю "Море талантів", який проводив "Новий канал", а також гість Міжнародного телевізійного пісенного фестивалю "Пісні моря -2011". Ці два конкурси відбулися в Криму. Вересень 2011 - Лауреат "Гран -прі" 6-го Міжнародного конкурсу молодіжної пісні "Молодь за союзну державу", який відбувся в Ростові-на-Дону. 2012 рік - фіналіст Національного відбіркового туру Міжнародного конкурсу молодих виконавців популярної музики "Нова хвиля- 2012" в Україні . У квітні 2012 року - Лауреат "Гран-прі" Першого всеукраїнського конкурсу "Мелодії Полісся" . Жовтня 2012 року - "Гран-прі" і премія Леоніда Кучми на Міжнародному телевізійному конкурсі "ДОЛЯ" в Києві. У 2013 році - фіналіст телепроекту "Голос країни - 3" на каналі "1 +1". У вересні 2013 р. отримав почесне звання "Гордість міста - 2013", м. Житомир . За останній час було знято шість відеороликів до його власних пісень. З 17-ти років Артем Кондратюк став солістом естрадної пісні в Житомирському обласному драматичному театрі ім. І. Кочерги. Паралельно вже 7-й рік працює викладачем академічного та естрадного вокалу в одній з дитячих музичних шкіл. З 2011 року є солістом - вокалістом Житомирської обласної філармонії. Веде активну концертну діяльність. Бере участь у багатьох благодійних акціях та концертах (в репертуарі артиста близько сотні пісень різнопланової тематики). Він володар яскравого тембру голосу - драматичного баритона. Пише свої вірші і музику. Має свої пісні від відомих композиторів України. У грудні 2013 вийшов дебютний альбом артиста під назвою "Для тебе". Мета в житті - кожен день дарувати людям любов і щирі теплі емоції через пісню на сцені. "Це і є моє щастя", - каже Артем. Кінцева мета - пройти весь шлях артиста і відкрити свою власну безкоштовну школу естрадного співу для обдарованих дітей з бідних сімей і дати їм можливість реалізувати свій талант.
Я не такий складний. Все просто!
Голоси: 0
Сайт 0412 продовжує знайомити з талановитими та цікавими людьми Житомирщини. Сьогодні знайомство з Володимиром Біликом -поетом, графіком, музикантом і перекладачем з Житомира. Володимир - талановита та творча людина, причому різносторонньо. Малюнком займається ще зі школи. Писати музику та переклади почав з університетських років. Усьому навчався за допомогою IMDb (Інтернет-бази кінофільмів) та Діскогз. Його вірші не можна прив’язати під якийсь начасі відомий літературний стиль. Це є експериментальна поезія, яку, на жаль, мало хто розуміє. Про те його твори сміливо можна назвати елітарними, відносячи до фантастичної поезії, або ж, навіть, візуальної поезії. Володимир називає свої вірші таким собі асемічним письмом і додає, що по-народному це «каляки-маляки». Трактування його віршів теж різне: багато хто намагається знайти там щось складне та вагоме. Автор же запевняє: «Я не такий складний. Все просто!». Близько п’яти років тому Володимир почав створювати відео. При чому наприкінці 2010 року переміг зі своєю відеороботою у конкурсі, який організували композитори з Санкт-Петербургу. Переглянути відео можна, перейшовши за посиланням http://vimeo.com/17359262. До речі, один з композиторів відзначив, що роботу Володимира судді оцінили досить високо, хоча дехто висловив думку, що вона більше підходить для оформлення інсталяцій, ніж для самостійного показу. На сьогодні Володимир не бачить себе далі у відео. Плідним для Володимира став 2013 рік. Особливої популярності він здобув як автор асемічного письма. Провів 3 виставки своїх робіт. Одна з виставок пройшла в Болонії (червень, 2013) під назвою «Асемічне шоу: тупі яскраві конфеті». Ім'я житомирського поета, графіка, музиканта і перекладача Володимира Білика засвітилось у всесвітньовідомому англомовному літературному виданні The Chapbook. Ілюстрації Володимира оформили третє видання The Chapbook. А в серпні 2013 року рок-гурт Відчуття.Тиші оголосив про вихід нового альбому - Злочин. Оформлення нового релізу стало справою рук Володимира. Сам же Володимир захоплюється ілюстраціями німецьких експресіоністів. З 2011 року ілюстрував кілька збірок поезій місцевих авторів. З особливим інтересом Володимир робить переклади українських поетів для видань Великобританії. 12 квітня 2014 року Володимир став єдиним із запрошених гостей із Житомира на пре_фест електронної музики «Гамселить» (Тернопіль). Там Володимир взяв участь у квітневій імпрезі, розігріві перед фестивалем. Наразі Володимир продовжує займатись асемічним письмом. Він не пропускає «творчих здибанок» у місті, хоча говорить про особливу атмосферу Житомира: «Ніхто нічого не знає і, зазвичай, тут нічого не відбувається. Доводиться вигадувати…».
Андрій Труфаненко
Голоси: 0
Олександра Ковальова
Голоси: 0
Головне, зробити щось максимально цікаво
Голоси: 0
Коваль Віталій - художник, дизайнер, ілюстратор, фотограф. Знаходить себе в різних видах образотворчого мистецтва: графіка, живопис, абстракція. Закінчив художню школу в 14 років. Студент інституту філології та журналістики ЖДУ ім. І. Франка. Малює в основному в техніці багатошарової класичної акварелі. Полюбляє творчі експерименти. Роботи Віталія є в приватних колекціях громадян країн: України, Росії та США. Каже, що база художньої школи дала відмінний фундамент для творчості, який можна використовувати не тільки на папері. Головне, зробити щось максимально цікаво. Проілюстрував чотири дитячих книги "До нас крокують в гості Зима та Миколай", "Українські берегині", "Мій рідний край - моя земля", "Веселі шахи". Останнім часом організатор творчих проектів в ЖДУ ім. І. Франка. Останній з яких - "Арт-простір". Також, займається поліграфічним дизайном. Брав участь у різних фестивалях і конкурсах таких як: «Мальовнича Україна» 2011, 2013, фестиваль «Купальскі роси» . Лауреат конкурсів: «Кожному мила своя сторона», «Я хочу жити в якісному світі». Представляв Житомир на міжнародному конкурсі дитячого живопису ім. І.Ю.Репіна - лауреат 2 і 3 ступеня. Персональні виставки: "Велика Землячка-Леся Українка" - Новоград-Волинський - 2012 рік, Житомир - 2013; "На сьомому небі" - Житомир, ЖДУ ім.І.Франка - 2011 рік; Персональна виставка в ЖДУ ім.І.Франка - 2013 рік. Персональна виставка в ЖДУ ім.І.Франка "Ми - карикатура" 2013 рік. Організатор і учасник "Арт-простору" в ЖДУ ім. І. Франка.
Про конкурс

наші
0
412.ua представляє новий проект "Наші люди"

Щоб та не говорили, але місто – це передусім його люди. Саме вони створюють ім’я, кують історію, піднімають на хвилю успіху або занурюють у вир знеславлення. Житомир та Житомирщина завжди гордилися своїми людьми. Імена житомирян, які прославлені на весь світ, добре відомі. Але чи знаєм ми багато про тих, хто без слави та почестей, своєю добросовісною щоденною роботою робить нашу область кращою?

Хто наважиться оцінити роботу лікаря, справжнього професіонала, котрий щоденно рятує чиїсь життя, пряцю педагога, який вкладає у розум і серця наших дітей знання, або простого двірника, котрий створює для нас гарний настрій щоранку, коли ми виходимо зі своїх квартир і бачимо чистий під’їзд,  бездоганний газон і акуратні доріжки.

Сталевари та машиністи, слюсарі та водії, бібліотекарі та докери, токарі та астрономи, пекарі та столярі… Не важливо, хто ти, якщо працюєш добросовісно і з повною самовіддачею, якщо ти робиш свою маленьку справу ДОБРЕ. І ми хотіли, щоб про цих людей дізнався Житомир.

Саме тому ми і створили новий проект – «Наші люди». На нашому сайті ви зможете дізнатися детально про людей, з досягненнями яких ми хотіли познайомити мешканців Житомирщини.

Ми сподіваємось, що це стане початком великої акції, і що до нашого проекту приєднаєтесь і ви.

Розповідайте нам про своїх сусідів, знайомих, друзів – людях нашого міста та області, які не менш за інших заслуговують слів вдячності.