Вистава написана Іваном Нечуєм-Левицьким понад сто років тому. Але  чи знайдуться і сьогодні байдужі до родинних пристрастей?! Гуде родинне гніздо  як вулик щоденними сварками: грюкають двері, дзвенять шибки, верещать жінки, сердито покрикують старий батько, пробують неокріплі баси сини. І ось уже колись привітна чепурна хата клекоче як перед виверженням Везувію, і вже покрівля здіймається від того жару, який щедро сиплять один одному Кайдаші за пазуху — за переварений борщ, за недостигле тісто, за неметені сіни, за поламане мотовило, биті горшки та чужі яйця…

Це про повість. А вистава Житомирського академічного музично-драматичного театру ім. І. Кочерги  розповідає, саме розповідає про зруйнування гармонії в побуті,   родині,  житті. Духовна роз’єднаність зумовлена відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Це отруює життя і батьків, і їхніх синів та невісток. А в результаті і країни в цілому. Немає злагоди – немає миру, немає миру – немає щастя.

Вистава Житомирського театру  —  це чергова спроба по-своєму побачити  улюблений твір багатьох поколінь, в якому   плачуть і сміються, люблять і ненавидять, проклинають і освячують, шукають смислу життя…

Дійові особи та виконавці:

Кайдаш- з.а.України Микола Карпович.

Кайдашиха — Ольга Карпович, з.а.України Оксана Павлова.

Карпо — Максим Петрівський.

Лаврін — Сергій Артеменко.

Мотря — Світлана Поліщук, Ольга Слабченко.

Мелашка — Вікторія Карпінська.

режисер-постановник — Іван Войтюк.

сценографія — Івана Войтюка.