Лис Микита був спритним i хитрим, вiн мiг би щасливо жити, але самсобi все зiпсував: «незвичайне щастя та його хитрiсть зробили йогострашенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього».
Щоб похизува тися, Лис iде красти вдень, i його ледь не розривають собаки.Тiкаючи вiд них, вiн устрибує в фарбу. Тут би йому замислитися, чи вартобути таким пихатим i надалi, але, побачивши, як його лякаються звiрi, вiнробить навпаки i повторює ту саму помилку.
Лис починає стверджувати, щонiби вiн — небачений звiр Остромисл, i стає царем звiрiв.
Треба бути без мiри самовпевненим, щоб вiрити, що брехню нiколи невикриють.