"Він просто "важкий" у нас був, сам не жував. У нас множинні вади розвитку. Він народився з розщілиною м’якого та твердого піднебіння і верхньої губи. Тобто замість підборіддя – порожнеча. Також є проблеми із серцем і ногами. Просто, розумієте, коли дитина народжується, вона рученята і ніжки до себе притискає.
А коли він народився – вони в нього були "плашмя". І ніжки, і рученята – усе розкидано було. Ви знаєте, після народження перші слова медичної сестри були: "І що з цією дитиною робити?" А потім, коли зібралися усі лікарі, оглядаючи дитину, запитали мене: "Ви не робили УЗІ?" Я кажу: "Як не робила? Двічі проходила УЗД. Жодного пороку не виявили". Після пологів нас з Владиком не виписували, тому що всі чекали, що він помре. Дев’ять днів нас тримали в очікуванні його смерті. Жодного відсотка, що він житиме лікарі не давали. А я просто написала розписку, що якщо він помре, то я його поховаю, але я буду знати, що я віддала йому свою любов", – розповіла Галина Цветкова.