68 років тому почалася військова операція зі звільнення Житомирщини

Житомирсько-Бердичівська наступальна операція відбулася 24 грудня 1943 - 14 (в деяких джерелах 15) січня 1944 р. В її проведенні брало участь 10 армій, які входили до складу 1-го Українського фронту. Війська фронту поділялися на головне ударне угрупування (18, 38, 1 гвардійська,1 танкова і 3-я гвардійська танкова армії), оперативні об’єднання правого (13 і 60-а армії) і лівого (27 і 40-а армії) фронтових флангів, а також оперативне об’єднання підтримки наземних військ із повітря (2-а повітряна армія).
Головне завдання, поставлене Ставкою ВГК і командуванням фронту перед військами: розгромити німецько-фашистську 4-у танкову армію із групи армій «Південь», вийти до р. Південний Буг і зірвати плани гітлерівців щодо оволодіння Києвом, щойно (6 листопада 1943 р.) визволеного радянськими військами. Для цього вимагалося:
- від армій головного ударного угрупування: завдати головний удар в центрі смуги наступу фронту ірозгромити німецькі війська в районі Брусилова, а потім розвинути наступ в напрямі на Житомир, Бердичів і Вінницю, щоб вийти на рубіж Любар, Вінниця, Липовець (глибина до 120-180км);
- від 60-ї армії: розромити гітлерівські війська в рпйоні Радомишля і вийти на р.Случ;
- від 13-ї армії : забезпечити успіх на правому фронтовому фланзі;
- від 40-ї і 27-ї армій: ударами на Білу Церкву та Умань забезпечити головне ударне угрупування фронту з півдня і розгромити у взвємодії з військами 2-го Українського фронту (праве крило) гітлерівські дивізії на Дніпрі в районі Канева.3

Результати операції: радянські війська визволили майже повністю Київську та Житомирську області, ряд районів Вінницької та Рівненської областей, розгромлено 6 німецько-фашистських дивізій;
- склалися нові стратегічні позиції військ 1-го Українського фронту з перспективою подальших бойових дій;
- наступаючи на 700-кілометровому фронті, наші армії вклинилися вглиб оборони ворога від 80 до 200 км, чим зайняли вигідне положення з півночі щодо головних сил німецької групи армій «Південь», армії лівого фронтового крила глибоко охопили гітлерівські війська, які ще утримували правий берег Дніпра в районі Києва.
Із 11 по 14 січня війська фронту відбили ряд сильних гітлерівських контрударів4 і втримали майже всі зайняті позиції. З’єднанням і частинам, які особливо відзначилися в боях, присвоєно почесні найменування: Житомирських -17, Білоцерківських - 7, Бердичівських - 9, Сарненських - 5.
Операція показала, що танкові армії є найперспективнішим засобом розвитку успіху загальновійськових оперативних об’єднань. Характерною її особливістю став правильний вибір моменту для переходу армій у наступ. Заслуговує уваги широкий маневр танкових і механізованих корпусів. Велике значення мали факти масового артилерійського вогню та використання сил авіації для руйнування і знищення потужніх вузлів гітлерівської оборони. Особливо сильною і ефективною була артилерійська підготовка перед початком наступу. Із регулярними військами активно взаємодіяли партизанські формування.
Незважаючи на великий успіх операції, вона мала й деякі недоліки, які полягали в надто непомірній вимогливості як Ставки ВГК, так і командування фронту до особового складу армій. Так, переоцінювати обстановку, перед арміями було поставлено завдання: з одного боку, переслідувати противника до річок Горинь, Случ, Південний Буг з метою оволодіння Сарнами, Вінницею та Жмеринкою; з другого – посилювати наступальні дії у взаємодії з силами 2-го Українського фронту на Умань і оточити ворога в звенигородсько-миронівському виступі. Це змусило війська наступати по напрямках, які розходилися й привело до розпорошення сил і знекровлення оперативних об»єднань. Резервів для їхнього поповнення майже не було.
Операція ще недостатньо вивчена і тому потребує значної уваги науковців. Особливо мало знаємо про діяльність штабів та військових рад оперативних об’єднань, про штрафні батальони і роти, які зробили вагомий внесок у прорив ворожої оборони, а також про втрати в живій силі, бойовій техніці та озброєннях як з боку радянських військ, та і з боку противника. Крім того, бажають бути набагато кращими і глибшими наші знання про структуру німецько-фашистської 4-ї танкової армії та військове мистецтво її командного складу. Над цими проблемами працює Народний музей історії села Терехове.
Операція принесла визволення Бердичеву і Бердичівському районові й це забов’язує нас досконало знати про неї. Крім того, вона започаткувала широкомасштабний стратегічний наступ радянських військ на Правобережній Україні. Вслід за визволенням нашого краю впродовж січня-кінця жовтня 1944 року відбулося ще 11 наступальних операцій, в результаті яких Україна була визволена від німецько-фашистських загарбників.
--------------------------------------------------------------------------------
Фактичний матеріал публікації, почесні та військові звання генералів подано на основі 236, 132-а, 315, 325, 371, 33, 37-го фондів Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (колишній ЦАМО СРСР) та архіву Народного музею історії села Терехове станом на 15 січня 1944 року. Крім того, використано подячні накази Верховного Головнокомандуючого Збройними Силами СРСР №№ 52, 53, 54, 55, 56, 58 від 30 грудня 1943 і 1, 3, 4, 6 від 12 січня 1944 року, а також навчальні матеріали військових академій Збройних Сил СРСР.
ОРГАНІЗАТОРИ ОПЕРАЦІЇ