• Головна
  • 7 грудня 74 роки тому на аеродромі під Романовом німці розстріляли 1500 євреїв
Страшні сторінки історії
17:10, 7 грудня 2015 р.

7 грудня 74 роки тому на аеродромі під Романовом німці розстріляли 1500 євреїв

Страшні сторінки історії

Все більше років відділяють нас від Другої світової війни. Все менше свідків страшної трагедії людства лишається. Пораховані  жертви, названі вбивці, написані тисячі книг, але страшна правда і далі відкривається в документах, які стали доступними лише тепер. 

Після відкриття архівів колишнього НКВД/КГБ мені вдалося ознайомитися з матеріалами кримінальних справ щодо наших земляків, які  в  роки війни, хто з ненависті до Радянської влади, хто волею долі, а хто для порятунку близьких людей, стали на службу окупантам, тобто поліцаїв. Приголомшеним був вже від прізвищ, адже багатьох з фігурантів справ я пізніше знав як «заслужених» героїв і не тільки. Але враховуючи, що нині живуть діти та внуки з тими ж прізвищами, називати їх не буду.

Мова йтиме про страшну трагедію описану в тому числі і місцевими авторами, але в силу закритості на той час документів, чи з інших причин описану не повністю. 7 грудня виповнюється чергова річниця другого по рахунку, але наймасовішого розстрілу мирних жителів у Романові, в основному єврейської національності. Масові розстріли євреїв були проведені в три етапи, а саме  18 жовтня 1941 р., 7 грудня 1941 р та 16 червня 1942 року.

До цього часу мені доводилось бачити документи та спілкуватись з очевидцями розстрілів євреїв в районі лісопарку та в районі цегельного заводу в Романові. В 70-х роках проводилась ексгумація цих могил та перезахоронення жертв з п’яти могил в дві.

Але з невідомих причин до сьогодні ніхто не згадує про ще одне місце розстрілу, куди для страти зганяли людей не лише з Романова, а й з навколишніх Корчівки, Врублівки, Романівки, Печанівки, Каменя та інших. Місцем трагедії стала територія колишнього сільськогосподарського аеродрому поміж Врублівкою та Корчівкою (так в документі). До речі цей аеродром і в роки війни використовувався як військовий.

Як свідчать протоколи допитів поліцаїв та дорожніх робочих, які були залучені до закопування ям, вдосвіта 7 грудня 1941 року до вказаного аеродрому з усіх сторін  поліцаї почали зганяти людей, в основному єврейської національності, серед яких переважали люди літнього віку, жінки та діти. Для проведення каральної акції були викликані поліцаї не лише з Романова, а й з Чуднова, Мирополя та Любара. В цілому за різними показами до цього місця було зігнано до 1500 осіб. Близько 10 години на місце прибула команда військових в складі 6-7 німців та 15 мадярів, які відігнали від місця збору поліцаїв на відстань близько 200 метрів та зобов’язали їх охороняти особисті речі заарештованих. В цей же час військові примусили ув’язнених копати траншею глибиною до 2 м. шириною 5 метрів та довжиною до 50 метрів. Коли траншея була викопана, всіх арештантів примусили роздягнутися догола, та по десять чоловік підводити до траншеї, де їх з автоматів розстрілювали два німецьких солдати. По обіді, коли стало зрозуміло, що до темноти не впораються, на край траншеї виставили всіх полонених та почали стріляти, причому в яму падали і просто поранені і, навіть, живі. Близько 16-ї години до ями були направлені завчасно привезені дорожні робочі, яким наказали засипати могилу, завалену трупами. При цьому робочі чули стогін та навіть бачили рухи тіл, але під страхом смерті змушені були закопувати могилу. Поки закопувалась могила, поліцаї під контролем німців сортували та складали на підводи одяг вбитих.

За протоколами допитів на розстріл етапувалися не всі євреї. Частина з тих, чия праця використовувалася окупаційним режимом залишилися живими до кінця окупації, на відміну від їх сімей. Так, наприклад був заарештованим, але не розстріляний Вальк Мошкович Пекерман, житель Романова, 1897 року народження, який на момент арешту працював разом з дружиною в поліцейській управі, де кроїли та шили одяг працівникам поліції та допоміжних служб. Як спеціалістам їм зберегли життя, хоча й лишили під арештом, їхні ж діти були розстріляні.

Документи дають повний перелік прізвищ поліцаїв, які проводили арешти, та далеко не всі з них отримали покарання.  Документи дають і перелік прізвищ людей, які доносили окупантам інформацію про місця перебування євреїв. В документах є й імена людей, які ризикуючи власними сім’ями, переховували євреїв від арешту. І ці імена потрібно назвати. Це і керівник Романівської районної окупаційної управи Адольф Кренц, сім’я етнічних німців Шульц, сім’ї Розвадовських, Іванових, Кришталів та ін.

По сьогодні лишається незрозумілою доля масового захоронення, адже жодного знака на місці розстрілу немає, відсутні дані і про перепоховання. Встановлення пам’ятного знака – питання часу, встановлення імен загиблих – це питання швидше за все без відповіді, адже навіть надзвичайно педантичні німці такого обліку не вели…

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#війна #євреї #аеродром #романів #7 грудня #розстріл
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить

Коментарі

Оголошення
live comments feed...