Житомирська філармонія йде на канікули

Минулого року між Житомирською та Тернопільською філармоніями започаткувалася хороша традиція – робити обмінні концерти. 14 червня абсолютно весь склад нашої обласної філармонії радував тернопільську публіку. За словами заступника директора по концертній роботі Василя Шморгуна, у Тернополі нас зустріли на високому рівні, глядачі радо аплодували після кожної композиції. Особливо, як ви вже здогадалися, захопив увагу глядачів Ансамбль хорової капели «Орея». Навіть не зважаючи на те, що ми були обмежені у часі, «Орея» була на сцені вдвічі довше, ніж було заплановано. Глядачі робили усе що завгодно, аби не відпускати артистів зі сцени, а знехтувати бажаннями тих, хто цінує твою творчість, не посміє жоден виконавець.
І ось вчора, 19 червня, відбулося закриття 74-го філармонійного сезону гала-концертом Тернопільської обласної філармонії. Чарівна ведуча номер за номером запрошувала на сцену виконавців, а в залі робилося щось неймовірне. Атмосфера, яку створили артисти своїм талантом, майстерністю, запалом, не могла залишити нікого байдужим до цього мистецтва. Оригінальні модернізовані костюми додали експресії, змусили нас згадати кращі українські традиції, згадати, нарешті, що національна пісня, національна мова, українська вишивка – це те, що залишили нам прабатьки. Те, за що вони боролися, і те, чого ми зараз цураємося. Як це не прикро визнавати.
Ми всі помітили, що на сьогоднішній день житомирян, а особливо молодь, мало хвилює культурне життя. Чому так? Мабуть однозначної відповіді на це питання немає. Різні чинники, різні причини, але скориставшись вчорашньою нагодою, я поцікавилась у одного з глядачів, чому, на його думку, все більше і більше вільних місць у філармоніях, театрах.
«По-перше, науково-технічній прогрес «дав змогу» людині бути самотньою. Я маю на увазі, комп’ютер, Інтернет, інтерактивне телебачення. Ми можемо не виходячи з дому дивитися і слухати будь-що. І таким чином, люди перестають спілкуватися один з одним. По-друге, люди реально деградують. Їм не цікаве мистецтво, взагалі ніяке.
Що ж стосується нашої філармонії, то, мені здається, що треба освіжити репертуар. Особисто я слухаю такий стиль музики, але дещо модернізований.»
Мабуть не слід зараз про це говорити, але не сказати не можу. Мене дуже розчарували житомирські глядачі. Здавалося б люди, які поважають культуру, поважають мистецтво, захоплюються класичною музикою, мають подавати гарний приклад. Але, ні. Зайшовши вчора на балкон третього ярусу, я побачила неприпустиму картину: дві особи, які сиділи на верхньому ряді поставили ноги на нижній. При чому, що мене ще більше здивували, це були не чоловіки, а жінки, до того ж не підлітки, а дорослі люди. Звичайно ж, потім туди сіли інші люди.
Ми вважаємо себе європейським центром, ходимо на концерти, вистави, виставки, інші культурні заходи, а елементарної поваги до мистецтва так і не навчилися. Скільки разів я була присутня на таких заходах, жодного разу не обійшлося без людини, яка не те, що забуде вимкнути мобільний, а навіть підніме трубку і поговорить. Невже вони не розуміють, що на сцені відбувається живий творчий процес, дуже тяжко встановлювати контакт з глядачем, який постійно відволікається. Людина, яка виходить на сцену для того, щоб порадувати глядача вже автоматично заслуговує на повагу до його роботи.