Сонячна посмішка малого Артемка не залишала байдужим нікого з родичів, друзів та знайомих сім’ї Абрамовичів.
Змалечку хлопчика цікавили переважно чоловічі справи - він завзято вчився володіти інструментами, що були вдома, самотужки розібрався, як влаштовано велосипед, швидко навчився їздити на ньому і годинами залюбки ганяв подвір’ям та вулицями.
Артем ріс надзвичайно позитивним і активним: із задоволенням навчався у школі, мав багато друзів, встигав займатися бальними танцями, захоплювався спортом, цікавився різноманітною технікою.
За що б не брався Артем, чим би не займався, в ньому відчувалася чоловіча цілеспрямованість та наполегливість. Напевне, тому і зв’язав свою долю із чоловічою професією – Батьківщину захищати.
Закінчивши у 2007 році Житомирський екологічний ліцей, Артем вступив на факультет бойового застосування військ до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у місті Львові. Навчався за спеціалізацією "Танкіст". Життєрадісний привітний юнак був одним із перших на курсі.
Після закінчення вищого навчального закладу за розподіленням був направлений у 30-ту окрему механізовану бригаду до м. Новограда-Волинського Житомирської обл., де його призначили командиром танкового взводу. У спогадах про Артема рідні, близькі та товариші по службі відзначали, що він завжди стояв на позиції відстоювання правди та справедливості у будь-якому питанні, і в свою чергу, був готовий спокійно вибачитися, якщо розумів, що не правий.
Під час військової служби за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків та високі досягнення у повсякденній службовій діяльності неодноразово нагороджувався численними грамотами. Достроково отримав звання старшого лейтенанта.
З початку військової агресії на сході країни частини бригади, де служив Артем, дислокувалися на півдні України, біля міста Бердянська, охороняючи цей напрямок від можливого вторгнення диверсійних загонів зі сторони Криму.
