«Ми віддали все, що мали — тисячу. Решту не встигли»

2 грудня в Житомирському слідчому ізоляторі загинув 25-річний Андрій Забродський. Родичам віддали скривавлене тіло у синцях. Сказали, чоловік повісився на мотузці, яку сплів зі свого светра.

— Який светр? У Андрюші ніколи його не було. Я йому спортивний костюм передавала. Яке самогубство? Тут хто не гляне, то каже про вбивство. Навіть священик спочатку не хотів відспівувати Андрюшу, а як побачив тіло — погодився, — зітхає 46-річна Олена Забродська, мати загиблого.

Як повідомляє ГПУ, Забродські живуть у селищі Володарськ-Волинський, за 50 км від Житомира. Олена з 44-річним чоловіком Сергієм мають насіннєвий магазин. Сини Андрій і 14-річний Казимир їм допомагали.

— Андрюша ще таксував на батьковому "жигульонку-сімьорці", — продовжує Олена Казимирівна. — Йому часто дзвонили, кого куди відвезти, кого привезти. Торік, 23 вересня, телефонували йому троє знайомих — Ковальчук, Опанащук і Золотцев. Попросили звозити у село Пиріжки й назад. Син відвіз їх за адресом, почекав, потім привіз назад.

Того дня 17-річний Денис Опанащук, 19-річний Андрій Золотцев і Сергій Ковальчук, 24 роки, забрали в тамтешнього пенсіонера 1000 грн. За кілька днів міліціонери затримали їх і Андрія. Порушили кримінальні справи за грабіж і викрадення документів, Забродський фігурував як співучасник. На період слідства суд залишив нападників під арештом, а Андрія випустили під 20 тис. грн застави.

— Ті хлопці дзвонили Андрюші з тюрми, вимагали грошей за те, що він на волі, а вони сидять, — продовжує мати. — Казали, якщо він попаде в тюрму — то його грохнуть. Він дуже боявся.

9 листопада 2012 року Володарськ-Волинський райсуд Житомирщини оголосив вирок усім чотирьом. Золотцев з Опанащуком отримали по сім років в'язниці з конфіскацією майна, Ковальчук і Забродський — по п'ять без конфіскації. Останнього арештували в залі суду й повезли до слідчого ізолятора.

— Андрюша дзвонив з ізолятора, казав, що з нього там знущаються. Просив, щоб ми заплатили 4 тисячі гривень за те, щоб його перевели в іншу камеру. Ми віддали все, що мали — тисячу. Решту не встигли.

3 грудня Забродські дізналися від односельців, що напередодні в Житомирському ізоляторі загинув молодий чоловік. Наступного ж ранку Олена Казимирівна виїхала до обласного центру. Там дізналась, що загиблий — її син Андрій.

— Кажуть: а ми вам телеграму присилали, вона ще іде. Прийшла, коли ми вже з тілом вернулися додому. Там роздивились сина. Жах. Усі пальці й живіт сині, крововиливи. Як же з нього іздівались. А у свідоцтві про смерть написано, що він повісився. Причому вдома.

Деталі загибелі Забродського з'ясовує обласна прокуратура.

— Даних судмедекспертизи ще немає, але батьки вже зараз шукають винних, — каже Анатолій Бобриньов, заступник начальника Житомирської установи виконання покарань №8 (слідчого ізолятора. — "ГПУ"). — Цей чоловік повісився сам. У нього й раніше були спроби. Його напарники казали, що хотів проштрикнути собі горло ще у листопаді, коли його в суд везли.

В обласній прокуратурі підтверджують самогубство. Перевіряють працівників установи на предмет службового недбальства.