Дев’ятикласник відсидів 10 років за вбивство та зґвалтування, якого він не робив

За злочини Сергія Ткача (він орудував з 1980-го по 2005 рік на території Криму, Запорізької, Дніпропетровської та Харківської областей, ґвалтуючи і вбиваючи дівчаток 9-17 років) було засуджено 14 осіб. Поки маніяк розгулював на волі, слідчі тортурами і шантажем вибивали зізнання у перших-ліпших людей. Їм потрібно було терміново відзвітувати начальству про розкриття гучних вбивств, і вони, не замислюючись, ламали долі невинних.

Яша Попович потрапив у костоломку вітчизняної караючої машини восени 2002-го, коли тільки-тільки перейшов у восьмий клас. За зґвалтування та вбивство 9-річної племінниці Яни Попович, якого він не здійснював, хлопцю дали 15 років.

Яків та його батьки живуть зараз у селі Скоморохи, що під Житомиром, пише газета «Комсомольська правда». Сім'я переїхала сюди з райцентру Пологи кілька років тому через цькування.

Яша тільки що прийшов з роботи - трудиться на Житомирській паперовій фабриці. Весь день провів на морозі і тепер ніяк не міг зігрітися. Говорив стримано, обрубками фраз.

- Всі ці 10 років я хочу забути про те, що зі мною сталося, але - постійно нагадують, - зітхає хлопець. - Яну вбили 23 вересня. А 16 жовтня наряд міліції відвіз мене в СІЗО в наручниках прямо з уроку. Мене і до цього викликали в райвідділ, тримали до ночі. А в ізоляторі на допитах три дні грали мною у футбол - копали руками і ногами. Ще й припікали цигарками. Знущалися всіляко. А мені ж було всього 14 років! Мені ляпас дай, і я підпишуся під визнанням у вбивстві Кеннеді. І я підписав.

Якова посадили. А у його батьків земля горіла під ногами. З одного боку, вони завзято намагалися врятувати сина: зверталися в ЗМІ, в правозахисні організації, в Генпрокуратуру. Виступали в програмі "Пусть говорят" Андрія Малахова ... З іншого - на них почалося справжнє цькування. Володимира, батька Яші, родичі вбитої дівчинки так побили, що той потрапив до лікарні. Били і Галину Кирилівну - сильно, до струсу мозку.

- Ми ходили по місту тільки вдвох, - зітхає жінка. - Швиденько збігаємо в магазин і сидимо вдома. У сумці я носила кухонний ніж - щоб захищатися, якщо будуть вбивати.

І ось одного разу йдемо ми з Вітею, а назустріч - батьки Яни. Почали кидати в нас брудом, хотіли знову побити ... Я дістала ніж і кричу: "Спробуйте, підійдіть! Штрикну ножем і кишки випущу!". Так жити було неможливо, тому нам довелося виїхати з Полог.

Попович неохоче розповідає про роки за гратами. Але навіть з того, що вдалося з нього витягти, складається вкрай похмура мозаїка:

- Зараз я не розумію, як витримав перші чотири роки. У колонії для малоліток в Кременчуці було пекло. Я жив серед вовків. І потрібно було виживати. А я не знав як. У зоні для дорослих (у Львівській області) легше трохи було. Але безперервно точила думка: "Я ж ні в чому не винен!"

Сергія Ткача зловили в 2005-му, і він сам зізнався, що вбив Яну Попович. Однак Яків продовжував сидіти. До тих пір, поки маніякові не винесли вирок. А перечитуючи об'ємне постанову Генпрокуратури про те, що його кримінальну справу припинено "за відсутністю складу злочинів", хлопець досі не може стримати емоцій.

Хлопець добре пам’ятає момент, коли дізнався про виправдання.

- Я сидів в каптьорці і стругав модель вітрильника. Було 24 грудня 2010-го. Тут прибігає один хлопець і говорить, щоб зайшов до кухарів. Заходжу, а вони мені сунуть мобільний: мовляв, передзвони мамці. Набираю, а вона як обухом по голові: "Ти виправданий і скоро будеш на волі!". Я спочатку нічого не зрозумів. А мама: "Ти - не злочинець! Через два тижні приїде тато і забере тебе додому!"

Мене почало трусити, сльози полилися. Але я все ще не вірив і подзвонив слідчому Генпрокуратури Анатолію Анатолійовичу Шайда, який займався моєю справою. Він підтвердив мамині слова. І тут зі мною трапилася сама справжня істерика: я стрибав, сміявся, плакав ...