Чоловічки на наших картинах мають не зовсім звичні форми тіла. Часом лисі, часом худі, інші повненькі, але вони всі різні. Всі ці образи взяті з життя, це знайомі, перехожі. Вони такі різні. Тому що всі люди у нас різні і дивні. Наскільки б вони не були стилізовані, я намагаюся в них підкреслити веселі якості людини.
Зараз мистецтвознавці придумали таке словосполучення «експериментальний живопис». Коли нові та цікаві художники з’являються, то їхні роботи називають саме цим словосполученням, щоб поки що не мучитись із назвою напрямку чи стилю.
Може, я дуже стереотипний, але до інсталяцій ставлюся не дуже позитивно. Я цим не займався, і думаю, що вже й не займуся. Йду в дуже цікаву, хорошу, розкручену галерею, плачу 25 євро, а там мідний умивальник, у який крапає вода з крану. У нас такі інсталяції практично в кожній українській хаті. До того ж, коли за інсталяції береться непрофесіонал і вважає, що усе дуже просто, то це виглядає смішно. Такі люди виглядають скоріше як клоуни.
Наш син - дуже талановитий хлопчик, я би сам хотів таким бути у його віці. Ми навіть думали, як би погано це не було, але будемо змушувати його займатись мистецтвом. А тут виявилось, що і змушувати не треба його.
У жовтні була остання персональна виставка в Житомирі. Хоча виставки бувають часто, заїжджених картин у нас нема. Правда є такі роботи, які ми виставляємо час від часу, але ставимо таку ціну, щоб ніхто не купив.
Ми вже 12-й рік викладаємо у художній школі. Зараз у школу дітей перестали спеціально відбирати, беруть практично всіх, хто хоче. Звісно, знаходяться діти, напевно один із 20-и, які щось вміють. Але перестав малювати гарні ілюзії стосовно цього.
Іра працює вдома, а я в майстерні. А потім, коли дивимося на роботи, іноді стає смішно, бо буває, що однакові дві теми в один і той же час робимо.
Я навіть боюся до її полотен доторкнутись. Ми би на одному полотні не помирились. Нас часто питають, чи ми не пробували одне полотно намалювати на двох. Але Боже збав, щоб я з нею в одній майстерні малював. Це ж не робота, це теревені. Хоча самому також нудно.
Іра мене дивує на кухні, готує дуже смачно. Я харчуюся вдома, як в ресторані. У мене дід був шеф-кухарем, але він так смачно не готував, як Іра. Мене дивує, що у неї вистачає часу займатись із сином, вчити його усьому, так смачно готувати і при цьому ще і малювати. Більше того, вона працює більше за мене. Не сказав би, що я ледачий, також немало працюю і малюю, але як у неї виходить більше?