• Головна
  • Мер Житомира Дебой розповів про наполеонівські плани відродження міста
10:21, 15 лютого 2013 р.

Мер Житомира Дебой розповів про наполеонівські плани відродження міста

Міський голова Житомира Володимир Дебой сьогодні в прямому онлайн-ефірі в рамках програми «Людина року» відповідав на питання користувачів всеукраїнського видання «Сегодня».

Перше, на чому наголосив мер Житомира була теза по те, що господарська діяльність міста не повинна бути заручницею політики.

Тобто, щоб нагальні питання тепло-, газо-, водопостачання, ремонт доріг, належного функціонування об’єктів соціальної сфери (лікарень, шкіл) не ставали розмінною монетою в політичних іграх.

Здобутки міського голови Житомира приносять йому наснагу від їх реалізації. Слова «пишатися» міський голова воліє уникати, зазначаючи, що це робити дуже зарано, оскільки роботи над виведенням Житомира з депресивного, в усіх розуміннях стану, – непочатий край.

Основне, що виокремлює Дебой зі зробленого:

1. Стратегічний напрям: плече підтримки комунальним підприємствам. Дебой каже: не дали зруйнувати ТТУ та інші підприємства, які досягали стану, за яким було неминуче банкрутство й відчуження майна;

2. Відновили музичну школу на Михайлівській, яка 16 років стояла напівзруйнованою;

3. Ввели в експлуатацію інфекційний корпус дитячої міської лікарні, який 20 років в Житомирі не могли добудувати;

4. Збудували 2 гілки газогону – тепер Житомир захищений в разі можливого виходу з ладу зношеної Бердичівської газової гілки. Тепер місто в питаннях газозабезпечення захищене, джерела газопостачання – диференційовані;

5. Освітили енергоефективними світлодіодними лампами околиці Житомира;

6. Утеплили дитячі садочки;

7. Замінили 60% вікон в житомирських школах на металопластикові.

- Житомирянин не може в повсякденному житті відчувати роботу влади, якщо це стосується таких питань, як підведення додаткових гілок газопостачання. Газ є, та й є. Але коли, щось йде не так, коли, наприклад, виходить з ладу єдина в місті гілка газогону й обласний центр опиняється в ситуації, схожої до тієї, що виникла в Алчевську, тоді владу й запитують: а чому не убезпечили місто від подібної ситуації? І це питання роками в Житомирі не вирішувалось.

Тому, більшість зі зробленого в Житомирі за останні 2 роки є інвестицією в майбутнє міста. Хто мислить виважено – це зрозуміє, - говорить Володимир Дебой.

Журналісти «Сегодня» перерахували «культурні» досягнення міського голови Житомира за останні 2 роки.

Це – приведення в належний стан символічного місця заснування Житомира на Замковій горі, закриття «Ракушки» на реконструкцію, старт будівництва музею природи, хоча гроші й залучив губернатор Сергій Рижук, так само як й на реконструкцію фасаду обласної філармонії.

У 2013-му році міський голова Володимир Дебой планує:

1. Далі освітлювати місто, замінюючи лампи розжарення на «світлодіодки»;

2. Комплексно утеплювати дитячі садочки;

3. Разом з житомирянами (бо це їхня власність) комплексно утеплювати багатоповерхові житлові будинки;

4. Ремонтувати дороги й дахи.

Де міський голова на все це візьме гроші - невідомо.

Грошей треба багато, а працівники ЖТТУ сидять без зарплати, бо кудись поділись 2 мільйони 600 тисяч гривень коштів додаткової транспортної держсубвенції, спрямованої на Житомирську область.

Мінфін у відповідь на звернення нардепа Геннадія Зубко каже, що гроші на область перераховані, там і розбирайтесь, а місцева влада божиться, що 2 мільйони 600 тисяч з «п’яти мільйонів Рижука для ТТУ» з «центру» так і не надійшли і навряд чи надійдуть, бо минулий рік вже «закритий».

Так куди ділись ці гроші – невідомо. Легше всього сказати, що їх хтось вкрав. Але навряд чи це так. Єдиний вихід для влади в цій ситуації – щоб обласний і міський бюджет «скинулись» й закрили зарплату на ТТУ.

Але, «скидатись» у Житомирі треба не лише на ТТУ, а й на погашення боргів водоканалу перед Обленерго, яке періодично відключає одну з насосних станцій через заборгованість, зумовлену невідповідністю тарифів на воду в Житомирі рівню їх собівартості.

Звісно, можна говорити, що в цій ситуації потрібно чекати коштів держсубвенції на погашення різниці в тарифах, яка надходить раз в півроку.

Але ж ПАТ «Житомиробленерго» з цим не погоджується й, як каже голова правління цієї компанії Анатолій Левицький, енергетики змушені вдаватись до відключень, хоча й розуміють, що це залишає 47 тисяч житомирян, які справно сплачують за воду без води.

Енергопостачальна компанія вимагає вчасних розрахунків водоканалу за спожиту електрику, бо приватне обленерго щомісяця купує електроенергію на закупівельному ринку за «живі» гроші.

Відмежуватись від цих проблем міська влада Житомира також не може, бо це питання забезпечення населення водою, а конструктивного діалогу з ПАТ «Житомиробленерго» у міського голови Володимира Дебоя, очевидно, немає.

З іншого боку чому міський бюджет повинен тягнути на собі зобов’язання держави?

Якщо держава не піднімає тариф на воду в Житомирі, то нехай вчасно компенсовує різницю в тарифах. Хоча, кажуть, рівень сплати водоканалом Житомира спожитої електроенергії за січень 2013-го року мізерний. Бо взагалі немає грошей.

У той же час в Житомирі виникла проблема з найбільшою в місті котельнею на вулиці Жуйка, яка обслуговує 30% споживачів тепла.

Попередній міський голова Житомира Віра Шелудченко в свій час взяла кредит в банку на солідну суму, котельню передала під заставу, а виконком міської ради зробила поручителем виконання зобов'язань. Куди пішли банківські гроші – одній їй відомо. Принаймні, нинішня влада поки не може дати відповіді на це питання.

А було це так:

У 2007 році орендне підприємство «Житомиртеплокомуненрго» отримало в ПАТ «Західінкомбанк» кредит на суму 10 млн. грн. для поповнення обігових коштів.

Житомирська міська рада минулого (V) скликання рішенням сесії, в якості забезпечення виконання кредитного договору, передала в заставу котельню по вул. Жуйка,12 з обладнанням.

В.Т. Шелудченко підписала договір поруки, за яким виконавчий комітет Житомирської міської ради поручився бюджетними коштами за виконання зобов’язань орендного підприємства «Житомиртеплокомуненерго» за кредитним договором на суму 10 млн. грн.

Рішення щодо укладання договору поруки на засіданні виконавчого комітету та на пленарному засіданні Житомирської міської ради не розглядалось. Тодішній міський голова Віра Шелудченко підписала даний договір з перевищенням повноважень. Про це повідомляє сайт міської ради Житомира.

У 2011 році, у зв’язку із заборгованістю по кредитному договору, ПАТ«Західінкомбанк» звернувся до господарського суду про стягнення з виконавчого комітету міської ради, як з поручителя, заборгованості в розмірі 11 млн. 513 тис. грн. (в тому числі 1 млн. 513 тис. грн. — пені та штрафи).

22 березня 2012 року заступник міського голови Житомира Галина Семенець повідомила: Житомирська міська рада одержала остаточну перемогу в судовій справі з ПАТ «Західінкомбанк», завдяки чому зберегла у бюджеті міста 11,5 млн.грн.

«У випадку втрати цих коштів ми б позбулися можливості ремонтувати у 2012 році дахи, прибудинкові території, мережі. Адже 11,5 млн.грн. – кошти другого кошика, на які, у разі програшу справи, миттєво був би накладений арешт», – сказала Галина Семенець.

Ситуація ніби була врегульована, але нині банк через вищий суд успішно вимагає повернення цієї суми. Якщо ці гроші не будуть сплачені – котельню можуть відібрати у міста разом з територією (земля в цьому стратегічному для Житомира місці коштує не менше 4 мільйонів гривень). І це при тому, що в модернізацію котельні РК-6 за останній рік вкладено міською радою 12 мільйонів гривень й ця котельня вважається однією з найсучасніших й найбільш енергоефективних в Україні.

Звісно, втрати містом котельні ніхто не допустить і якщо доведеться, а, очевидно, таки доведеться, кошти на її порятунок, «дякуючи попередниці», візьмуть з статей на ремонт дахів і доріг, але вже року 2013-го.

Взагалі важко уявити, як можна після цієї зими забирати гроші зі статті фінансування ремонту доріг?

Як бачимо, на плечі міського голови впала важка ноша і навіть складно уявити, як за таких несприятливих економічних обставин ремонтувати в Житомирі дороги, співфінансувати комплексне утеплення фасадів, інвестувати в культуру й духовність?

Зрозуміло, що вирішення більшості питань, таких як тарифи на воду, пільги в комунальному електротранспорті, лежить у площині компетенції держави. Міський голова стверджує, що ставить ці питання на рівні Уряду і Президента.

Але, очевидно, політичної волі правлячої партії піднімати тарифи, або скасовував пільги немає, бо це непопулярний крок, а країна, на жаль, живе в стані перманентних виборів і «соцініціативи доброго Президента» є у цьому процесі вагомим аргументом.

Але ж є в Україні міста, де проблеми вирішують, не чекаючи підвищення тарифів....

З іншого боку, держава вкотре доводить, що вона є неефективним власником.

Комунальні підприємства, якщо держава й надалі невчасно й не в повному обсязі виконуватиме свої зобов’язання щодо компенсації різниці в тарифах, приречені на банкрутство. Логічний вихід з цієї ситуації – концесія, або ж приватизація олігархами комунальних водоканалів, теплокомуненерго. До цього, мабуть, і доводять.

І тут може бути 2 варіанти:

1. Хороший. Власник приватизованого підприємства інвестує по максимуму в енергоефективність зношених мереж, піднімає тариф, але надає людям якісну послугу – нормальну питну воду, теплі батареї. За таких умов споживачам, як в ситуації з ПАТ «Житомиробленерго» - байдуже хто власник і кому платити – головне, щоб напруга в електромережі була стабільно 220 вольт.

Хоча, в Житомирі в деяких районах міста час від часу трапляються «стрибки напруги», від чого псується побутова техніка. Разом з тим, ПАТ «Житомиробленерго» щороку інвестує в розвиток електромереж Житомирщини чималу суму коштів. А до приватизації, стан справ в електроенергетиці області був жалюгідним.

2. Поганий. Називається він «Недобросовісний інвестор». Таких випадків, до речі, в Україні, й, зокрема, Житомирській області вже чимало. Приходить «рятівник з приватним капіталом», бере в концесію, або ж приватизовує комунальне підприємство, піднімає тариф для населення, але з обіцяних, наприклад, 700 мільйонів гривень в модернізацію, вкладає всього-навсього мільйонів 100.

Далі – «годує» місцеву владу обіцянками й продовжує надавати населенню неякісну послугу. З таким бездіяльним неефективним «інвестором», якщо це концесія, місцева влада змушена розривати угоду, але це болісно, оскільки частина коштів вкладена і хто буде її повертати?

Нині в Житомирі знову заговорили про необхідність концесії для водоканалу.

Як в цій ситуації діятиме міський голова Житомира Володимир Дебой, чи зможе витягнути місто фінансової прірви – побачимо.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...