На Житомирщині є село, де кожен другий мешканець - дитина

Село Копище засноване в 1459 році, розташоване в Олевському районі Житомирської області. Населення, згідно з переписом 2001 року, складає 983 людини. Займає площу 2,83 квадратних кілометра. А на момент початку Великої Вітчизняної війни в Копище проживало ні багато ні мало - майже 3 тисячі осіб, пише Ехо.

Тринадцятого липня 1943 року, тобто майже рівно 70 років тому, фашисти розстріляли 2887 жителів Копище, з яких 1307 були діти. У селі навіть тематичний музей з приводу цієї трагедії створений. За численними відомостями, таку звірячу розправу над односельчанами влаштували зовсім не німці - це були мадяри, підрозділ угорських фашистів.

За легендою, живим якимось дивом залишився маленький хлопчина: він встиг втекти в ліс, де його врятував ... німецький солдат. Сховав у чагарнику і направив погоню по помилковому сліду. Хоча, можливо, це всього лише гарна легенда: живими, окрім згаданого хлопчика, залишилися всього близько двох десятків людей. І, до речі, німецькі солдати у себе на місцях квартирування ховали від озвірілих мадяр відразу декількох Копищанський жінок з дітьми. Так що легенда має під собою цілком реальну основу.

Масовий розстріл жителів цілого села спричинив за собою справедливу розправу з боку радянських партизанів: незабаром весь угорський батальйон, солдати якого брали участь у розстрілі, був знищений бійцями з'єднання Сабурова.

Копище сьогодні - це єдине село в Україні, де кожен другий його мешканець - дитина, а половина сімей в ньому налічує від 10-ти до 15-ти чоловік.

П'ятнадцять матерів офіційно носять горде звання «Мати-героїня», всі жінки села в різний час побували на прийомі у Президента України - починаючи від Кравчука і закінчуючи Януковичем.

До цих пір в селі існує негласне правило: після п'ятої дитини Копищанський мами до президента не їздять - тільки після сьомого-восьмого.

А потім естафета поїздок передається більш молодим матерям-героїням. Одним словом, демографічний вибух в одному окремо взятому селі - випадок унікальний, гідний потрапити в аннали історії.

З майже двох сотень подвір'я сто дві сім'ї мають від п'яти до 16-ти дітей.

Настільки невгамовну пристрасть жителів села до поліпшення демографічних показників в якійсь мірі пояснює цікава місцева легенда.

До сьогодні на околиці села існує вельми лиховісне місце - старе кладовище, в яке чомусь часто вдаряють блискавки, а у транспортних засобів, що проїжджають повз, глухнуть мотори. Словом, місце містичне.

За легендою, чотири століття тому в тутешніх дубах загубилися весілля.

Екіпажі їхали назустріч один одному, не захотіли поступатися один одному дорогу, в результаті зникли в дубовому лісі, причому з кінцями.

Більше їх ніхто не бачив. Можливо, саме тому мешканці села і намагаються якось згладити свою провину перед предками за той прикрий випадок.

А може, вся справа в іншому: демографічна аномалія є свого роду даниною пам'яті тим жертвам фашизму, які були розстріляні тут у 1943-му. Свого роду втілення в життя аксіоми: як би не була сильна смерть, життя все одно перемагає.