• Головна
  • Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин
КУЛЬТУРА
17:00, 5 січня 2021 р.
Надійне джерело

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин

КУЛЬТУРА
Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин

Нещодавно разом з Олегом Лозаном продовжили подорожувати населеними пунктами Андрушівського та Житомирського районів Житомирської області.

Було доволі прохолодно, дув поривчастий вітер, складалося враження, що ось-ось піде сніг. Ми навіть на початку роздумували їхати чи ні, але наважилися і подорож здійснилася. І як на мій погляд не даремно. На початку відвідали с. Івницю, де продовжили огляд місцевих старожитностей. Передусім оглянули два кладовища, розташовані на південно-східній околиці с. Івниця, північніше і південніше сільської вулиці (Рис. 1, 1).

1. ІВНИЦЯ-КЛАДОВИЩЕ. Найбільш цікавим виявилося кладовище, розташоване на південь від вулиці (Рис. 1, 1-а, 2).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-1

Під час попереднього огляду, на доволі невеличкій ділянці, яка переважно займає північно-східну частину кладовища, що густо поросла чагарниками і деревами, виявлено 12 кам’яних хрестів. Всі вони належать до одного конструктивного типу – чотирикінцеві. За формою виділяються типові для Житомирщини і багатьох регіонів України хрести: архаїчного виду, рівноконечні грецького типу, латинські з довгою долішньою частиною, лапчасті з розширеними кінцями рамен та трилистііз розп’яттями.

Перший, більш давній, архаїчного виду з короткими раменами. Дуже похилений до землі, покритий мохом. Поверхня грубо оброблена. (Рис. 2).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-2

Більш вишуканими є хрести наступних типів. Вони стрункі, поверхня рівна. На рівні середохрестя, рідше по всій площині, спостерігаються написи. При цьому написи здебільшого наносили на попередньо підготовленій і ретельно відполірованій поверхні.

Серед них виділяються хрести грецького типу з прямокутними, рівноконечними кінцями рамен, горішньої та долішньої частинами (Рис. 3, 1-2).

Хрести латинського типу подібні до грецького, але мають видовжену, щонайменше вдвічі довшу долішню частину. Серед них є варіанти встановлені просто в землю або на невисокій квадратній підставці (Рис. 3, 3-6).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-3

Виявлено також три хрести лапчастого типу, що на відміну від інших мають розширені на кінцях краї рамен, горішньої та долішньої частин (Рис. 4).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-4

Найбільш оригінальними виявилися хрести типу трилисника. Їх виявлено два (Рис. 5). Виготовлені із пісковику. Конструктивно і морфологічно відносно однакові, але за набором символічних релігійних різьблених та рельєфно-випуклих зображень вони дещо відрізняються. Що цікаво, на жодному з них написів і дат не зафіксовано. Для Житомирщини це типово.

Щодо зображень. На лицевій поверхні нанесені зверху до низу у такій послідовності:

На хресті № 1 – табличка, голуб, розп’яття Ісуса (з розпростертими руками закріплених на раменах. Над головою сяйво, під долонями ангели), в основі голова Адама, а нижче косі лінії, що пересікаються, які символізують кістки (Рис. 5, 1).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-5

На хресті № 2 – голуб, розп’яття Ісуса (з розпростертими руками закріплених на раменах. Над головою сяйво, під долонями ангели), стопи спираються на голову Адама, нижче косі лінії, що пересікаються, які символізують кістки. В основі жіноча фігура Пристоячої, можливо, Богоматері з невиразним схематизованим лицем, молитовно складеними на рівні грудей руками, довгим, розпущеними по плечах волоссям (Рис. 5, 2).

Як бачимо, на хресті № 2 відсутня табличка, а на хресті № 1 голова Адама відокремлена від тіла Ісуса та опущена вниз до основи і відсутній образ Пристоячої.

Слід відзначити, що переважна більшість подібних хрестів на Житомирщині, виявлені на католицьких кладовищах.

У північній частині кладовища, ближче до входу, на невисокому курганоподібному насипі встановлено пам’ятний знак, що відкриває одну з трагічних сторінок нашої історії з присвятним написом і скорботним віршем (Рис. 6):

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-6

ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ

1932 – 1933 рр.

“Голодна смерть безжалісно косила

Люд в кожнім місті, в кожному селі.

Плач, стогін по землі моїй носила,

Сиріт і трупи сіючи в пітьмі ...

Голодомор, небачене страхіття,

Що холод навіває крізь роки,

Що серце кригою до сліз стискає.

Й скорботу розливає навкруги.”

ПАМ’ЯТАЄМО МИНУЛЕ

2. ІВНИЦЯ-МАЄТОК-ПАРК. Наступним пунктом подорожі стали рештки старовинного поміщицького маєтку та парку, розташовані у південній частині села (Рис. 7, 1). Листопад зробив свою справу, зелена ковдра поступово розсіялась, відкрились болючі рани старовинного маєтку: рештки фортифікацій, цегляних і кам’яних конструкцій покритих опалим листям, аварійні житлові і господарські будівлі, башта, східці тощо. Вхід до маєтку відкривають рештки цегляної брами у вигляді колон (Рис. 7, 2).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-7

У південно-східній частині, ліворуч від центрального в’їзду, обабіч соснового лісу, бачимо інформаційні покажчики (Рис. 8, 1). Передусім стенд, на якому зображено схематичний план території (Рис. 8, 2). Поруч цементна, охоронно-анотаційна дошка сірого кольору на бетонному постаменті, яка засвідчує, що навколишня територія є пам’яткою садово-паркового мистецтва республіканського значення. Нині івницький парк займає територію загальною площею – 14 гектарів (Рис. 8, 3).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-8

Праворуч від центрального в’їзду збереглися руїни колись двоповерхової будівлі (Рис. 9). Влітку вона не так примітна, а тут повністю відкрила усі свої принади. Залишилась фасадна частина (Рис. 9, 1), рештки стін першого поверху (Рис. 9, 4), а в середині наче стрижень, що тягнеться до неба – цегляна пічка (Рис. 9, 2). На внутрішньому просторі ростуть дерева, поверхня покрита купами старого будівельного і більш свіжого побутового сміття (Рис. 9, 2-4).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-9

Далі оглянули сторожову вежу, розташовану у південно-східній частині маєтку (Рис. 10). Фортифікаційна споруда приховалася за деревами, але її нині добре видно (Рис. 10, 1). Це єдина вежа яка збереглася у повному вигляді (Рис. 10, 2-3). По периметру розміщалися ще три аналогічні вежі.

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-10

Західніше сторожової вежі більш чіткіше проявилися одномаршові прямі східці, що ведуть до господарської споруди (Рис. 11).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-11

На північний схід від центральної брами, розташована одноповерхова цегляна, вважають господарська будівля (Рис. 12, 1). Минулого разу ми вже розповідали про неї. Із темряви на світ відкрилися наскрізні міжвіконні прорізи, внутрішні кімнати з пошкодженою стелею, купами будівельного і побутового сміття та деревами і довгий коридор – галерея сорому за стан культурного надбання (Рис. 12, 2-5).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-12

Від північно-східної частини будівлі до низу опускаються прямі, двомаршові г-подібні східці (Рис. 13).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-13

За східцями починаються городні ділянки тутешніх мешканців. Серед них, у верхній частині тераси одиноко стоїть велике дерево з розпростертим до неба гіллям, наче хоче звернути до себе увагу, благаючи у вищих сил порятунку від байдужості і безгосподарного ставлення до спадщини минулих поколінь (Рис. 16, 2).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-14

В процесі обстеження маєтку зробили спробу відшукати четверту північно-східну сторожову вежу. Як виявилося, вона з часом перетворилася на купу будівельного сміття, схожого на курганний насип (Рис. 14, 1).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-15

А от у північній частині території, сьогодні можна побачити виразні сліди земляних фортифікаційних споруд. Підвищення округло-овальної форми з крутими схилами, по периметру якого з північної, північно-східної та північно-західної сторін, проходить широкий та глибокий рів з перемичкою по центру (Рис. 14, 2-4).

До західної частини маєтку примикає озеро (Рис. 15). Сьогодні його водне дзеркало більш чисте, відображає на поверхні небеса і оточуючий рослинний світ. З півдня його підживлює струмок (Рис. 15, 4). У північно-західній частині прибережна зона і частина водного дзеркала покрита деревами. Поруч остови згорілих від удару блискавки дерев. Одна з них нагадує химеру. Внутрішня, порожниста частина другої, засипана побутовим сміттям (Рис. 15, 2, Рис. 16, 1, 3).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-16

3. ЛІЩИН-ХРЕСТ. На останок, відвідали с. Ліщин Житомирського району. На це була вагома причина. Олег дізнався, що на околиці села шукачами скарбів було випадково знайдено камінь схожий на хрест.

Витративши півгодини, за певними вказівками, нам вдалося відшукали об’єкт. Він розташовувався на межовій лінії між городніми ділянками на південній околиці села, на вершині пагорбу розлогої балки правого берега струмка. Лежить на землі, частково вгруз у ґрунт (Рис. 17, 1, 3).

Стежками рідного краю: Івниця–Ліщин, фото-17

Представляє собою кам’яний хрест повної форми. На вид архаїчний. Виготовлений із граніту темно-сірого кольору. Поверхня не рівна, горбкувата. За конструкцією - чотирикінцевий, за формою близький до хрестів латинського типу з довгою долішньою частиною та короткими раменами. Основа загострена (Рис. 17, 2). Типовий хрест, який побутував на теренах краю упродовж XVII – XVIII ст. Окремі зразки архаїчного виду хрестів доживають до першої третини ХІХ ст. Один із таких було знайдено у 2010 р. неподалік від згаданої знахідки, на території православного кладовища з датою – 1834 р. (Рис. 17, 4).

Старший науковий співробітник

відділу досліджень музею О.О. Тарабукін

Джерело: Житомирський обласний краєзнавчий музей

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#краєзнавчий #музей #краєзнавство #рідними #стежками #ліщин #житомир #житомирщина #житомирська #область #івниця #історія
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...