• Головна
  • Коростишівські каменотеси: сторінками історії Житомирщини
ІСТОРІЯ
11:20, 6 квітня 2021 р.
Надійне джерело

Коростишівські каменотеси: сторінками історії Житомирщини

ІСТОРІЯ
Коростишівські каменотеси: сторінками історії Житомирщини

Коростишів здавна славився своїми каменотесами і виробами, які виготовляли із різних порід каменю. Коли вони розпочали займатися цією справою достовірно точно невідомо. А от пам’ятники, яких торкалась рука майстрів, розкидані в багатьох куточках міста.

Найдавніші зразки представлені об’єктами у вигляді кам’яних хрестів. Про окремі з них згадували дослідники у своїх працяхще у 2 пол. ХІХ ст. Так, П.А. Тутковський вважав, що Коростишів місто давнє, про це свідчать кам’яні хрести, які розташовані на місцевих кладовищах [Тутковский, 1895,с. 21].

На початку 60-х рр. Л.І. Похилевич відзначав, що на підвищеному місті неподалік Троїцької церкви, де розташовувалося кладовище, можна було побачити понад 50-ти кам’яних хрестів. Декілька кам’яних хрестів було зафіксовано в урочищі Хміничі, розташованого на протилежному березір. Тетерів, у живописній місцевості, покритій віковим лісом [Похилевич, 1864, с. 136].

У травні 2007 р. та березні 2009 рр. було знайдено два кам’яних хреста серед інших надмогильних пам’ятників на старовинному, давно зруйнованому вщент кладовищі, на ділянці східніше будівлі міської ради, на території храму Святого Різдва Богородиці УПЦ (Рис. 1, Рис. 2, 1-2). У червні 2020 р. невеличкий кам’яний хрест у парковій зоні в центрі міста по вул. Дарбіняна, виявив Є.В. Дубівка (Рис. 2, 3).

Кам’яні хрести – німі свідки, витвори сакрального мистецтва середньовічної доби. Їх автори – прізвища, чи хоча б ім’я майстрів, причетних до їх виготовлення на жаль до нас не дійшли. Невідомо хто замовляв ці вироби, а також де видобувався камінь, місце, інструментарій та прийоми виготовлення тощо.

У ХVIII – ХІХ ст. на прихрамових або окремих містечкових і сільських кладовищах, крім хрестів з’являються інші форми надмогильних пам’ятників. На окремих з них майстри або підприємства, що спеціалізувалися на обробці каменю і виготовлені з них різноманітних виробів, у тому числі надмогильних пам’ятників, іноді залишали свій підпис.

Про це, зокрема, свідчить досить цікавий надмогильний пам’ятник, виявлений у липні 2012 р. поблизу магазину в центральній частині с. Більковці. На ньому не лише зазначено хто виступав замовником, але й місце та підприємство, на якому виготовлено пам’ятник. Він має видовжену деревоподібну форму з обрізаними в основах гіллям. У середній частині пам’ятника рельєфний картуш у вигляді розгорнутого сувою з присвятним написом у 10 рядків: “Родился8 окт- / ября 1871 года / умеръ 14 августа / 1913года Андрей / Авксентиевъ / Романюкъ / сей памятникъ / от бра. его / Ивана и Василия Романюкъ.”. Праворуч, на площині перетину зрізаної гілки, округлої форми, ще одиндуже цікавий напис в 4 рядки: “фабрика / Бра. / Ганок(р)ихъ /м. Коростышевъ” (Рис. 3).

Коростишівські каменотеси: сторінками історії Житомирщини, фото-3

Де, хто і як добували камінь? Про місцеві каменоломні свого часу згадував у своїх географічних нарисах П.А. Тутковський. Влітку 1895 р., розпочинаючи на світанку свій вояж по прилеглим до Коростишева місцевостям відзначав, що на правому березі р. Тетерів, далеко за місцевими дачами, вже зранку у лісових каменоломнях було чутно удари місцевих каменотесів. У містечку є декілька каменоломень граніту, але в більшості випадків гребні тутешніх гранітних пагорбів зруйновані, пориті ямами та покинутими каменоломнями. Їх тут багато: “гуляя в лесу, то и дело слышишь характерное “тюкание” молотков по каменным глыбам. Каменотесы здешние – по большей части итальянцы, выписанных некогда одним из местных владельцев для разработки гранита, но при ломке и обработке камня кормится немало и русского рабочего люда” [Тутковский, 1895, с. 29-30, 32].

На початку ХХ ст. в м. Коростишеві було відомо декілька каменотесних майстерень, де виготовлялися різноманітні надмогильні пам’ятники із граніту та лабрадориту. В їх числі підприємства Берка Фроіма Букштейна, Леоніда Петровича Заннтера (засновано у 1875 р.), Фердинанда Петровича Ріццолаті, та Аби Срульовича Стрижевського [Весь Юго-Западный край, 1913, с. 568].

Необхідно звернути увагу на те, що у тодішні довідники включалися відомості лише про більш крупні підприємства. Менші та невеличкі об’єднання та поодинокі кустарі з різних причин до цих переліків не попадали. Деякі з них згадує в своєму нарисі В.М. Слівінський. Серед них невеличких підприємства Пікаліотті, Заппа, німця Валлє та єврея Фастовського. Одна з каменоломень належала Товариству селян Коростишева, яку вони орендували у князя Горчакова [Слівінський, 2005, с. 19].

Про окремі з них можна дізнатися також із підписів на пам’ятниках. Багатьом вони невідомі. Серед них наведена вище фабрика братів Ганок(р)икь в м. Коростишеві. Є відомості про місцевих кустарів, як-от Антоновича, Михаловського, Огородника та ін. [Ярошевич, 2015, с. 92].

Що собою представляли ці каменоломні, що там добували, де і які з нього виготовляли вироби? Місця видобутку, як ми вже дізналися з нотатокП.А. Тутковського, розташовувалисяв лісових масивах або поблизу річки. За даними вченого, вони переважно представляли собою звичайні ями, глибиною в 2 –3 сажні, оточені насипом грубої жорстви, піску і щебеню, який виймали під час ламання порід. Видобували тут винятково граніт. Він був різноманітний. Найбільшим попитом користувався середньозернистий різновид. Добували його ручним способом або із застосуванням пороху. Вироби з граніту, зокрема, східці, надмогильні плити і пам’ятники і т.п. виготовляли прямо на місці видобутку.

Праця каменотесів була вкрай важкою, працювали зранку до вечора: “В знойный солнечный день вы увидите здесь каменотесов на работе. Грубые, загорелые лица, прикрытые широкополыми шляпами, согнутые спины“тюкание” молотков по скалам...” [Тутковский, 1895, с. 32-33].

Наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. каменярі ще більш-менш були зайняті і мали постійну роботу, їх продукція користувалася попитом та й самих каменотесів стали запрошувати на заробітки до Києва, Москви, Петербурга, Варшави та інших міст [Слівінський, 2005, с. 19]. Однак, з часом все змінилося. Події Першої світової війни (відома також як Друга вітчизняна або Велика Європейська), а далі революції, яка переросла в громадянську війну, суттєво вплинули на подальшу долю місцевих каменотесів. Попит на їх продукцію стрімко падав, праця стала не витребуваною, майстрів більше ніхто не запрошував. І чим далі, тим гірше.

Працівник паперової фабрики О. Буханов у 1964 р. навів один із тутешніх переказів. У далекому 1918 р., як стверджує автор, місцеві робітники збиралися на Заріччі біля скелі, що навпроти маслозаводу. Тут безробітні каменотеси влаштували своєрідний спостережний пункт – “місце надії і сподівання”. Щодня збиралися тут, споглядаючи на дорогу Житомир – Київ, чекаючи зранку до пізнього вечора, жаданого працедавця. Але він не з’являвся. Це тривало довгий час. “Нещасливе це місце, – кинув одного разу хтось. – Просто таки біржа труда, – додав інший. Схвилювали ці слова каменотесів, і на згадку про важкі будні Андрій Степанський та Григорій Жиляєв викарбували на гранітній брилі слова: “Биржа труда” [Буханов, 1964].

Так, на карті Коростишева, з’явився топонім, який красномовно засвідчував досить важке становище коростишівських каменотесів у далекі і доволі складні часи в історії України.

Джерела:

Буханов О. Напис на камені // Ленінським шляхом. – 1964. – 17 грудня. – № 150.

Весь Юго-Западный край. Справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниям. – К., 1913.

Слівінський В.М. Коростишів і коростишівці на початку ХХ століття. Художньо-документальний нарис. – Коростишів, 2005.

Ярошевич А. Материалы по истории каменотесного промысла на Украине // Народна творчість та Етнологія. – К., 2015. – № 5. – С. 88 – 95.

Старший науковий співробітник

відділу досліджень Житомирського

обласного краєзнавчого музею

Олександр Тарабукін

Читайте також: 3У свій 90-річний ювілей знаний житомирський шахіст отримав нагороду «За заслуги перед містом III ступеня»

Читайте також: Житомирському краєзнавчому музею подарували старовинне дзеркало вагою понад 100 кг

Читайте також: З 1 травня 2021 року держава планує перевести усіх споживачів на річний контракт на газ

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#краєзнавчий #музей #краєзнавство #коростишівські #каменотеси #коростишів #житомир #житомирщина #житомирська #область #історія #новини #інформація
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...