Відлуння аварії на ЧАЕС. Передісторія. ФОТО

26 квітня 2021 р. минає 35 років від дня катастрофи планетарного масштабу - аварії на Чорнобильській атомній станції.

У пам'ять про ці події та людей, які постраждали внаслідок викидів радіації, Житомирський обласний краєзнавчий підготував цикл статей про героїв-житомирян, які, не шкодуючи здоров’я та життя, брали участь у подоланні наслідків ядерної катастрофи.

ЧАЕС. Передісторія

Людина завжди намагалася впливати на навколишнє середовище так, щоб віддача його була максимальною, підлаштувати його під себе. Для покращення свого життя ми і зараз використовуємо енергію води, вітру, сонця та землі. Накопичені знання дозволили французькому вченому Беккерелю наприкінці ХІХ ст. відкрити радіоактивний розпад атомів, який супроводжується виділенням ядерної енергії. Це відкриття стало початком переходу людства до атомного віку. На його основі виникла ядерна техніка та енергетика, створені атомна та воднева зброя, яка була випробувана в серпні 1945 р. над японськими містами Хіросімою та Нагасакі, внаслідок чого загинули тисячі людей.

Після закінчення ІІ Світової війни почалися роботи над мирним використанням ядерної енергії. 27 червня 1954 р. в СРСР запрацювала перша в світі атомна електростанція. Рішенням технічної ради Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 15 березня 1966 року пунктом будівництва нової атомної станції було визнано с. Копачі Чорнобильського району УРСР, вона мала компенсувати дефіцит електроенергії в Центральному енергетичному районі. Наказом від 2 січня 1967 р. Центральна Українська АЕС була перейменована саме на ЧАЕС.

У травні 1971 р. будівельники розпочали рити котлован під головний корпус першого енергоблоку. У 1977 р. біля місця, де сходяться основні водні артерії України, - Дніпро, Прип’ять і Десна, було введено до ладу І блок першої на Україні атомної станції. Одночасно зі станцією почалося будівництво міста Прип’ять.

На 1 січня 1986 р. потужність чотирьох новозбудованих атомних енергоблоків станції становила 4 млн кВт і вийшла на проектні параметри. Поряд з чотирма діючими блоками розгорнулося широкомасштабне будівництво 5 і 6 енергоблоку. 5 енергоблок намічалося здати і ввести у дію в 1986 р. Будівництво проводилось скороченими темпами і це призвело до зниження якості робіт . Чимало недоліків було допущено і через безвідповідальність і «халтуру». Також незадовго до аварії 26 квітня спостерігалися сильні деформації плити реактора №4, пов’язані з рухом границі розлому земної кори у долині р. Прип’ять.

Четвертий енергоблок було заплановано зупинити на ремонтно-профілактичні заходи ще 24 квітня, але зупинку перенесли на п’ятницю, 25. При цьому на станції були зафіксовані багато підтікань, не витримувала арматура, протікали дренажі і повітряні клапани. Під час зупинки було вирішено провести експеримент – планувалося виявити , чи вистачить механічної енергії генератора до тієї миті, коли запасний резервний генератор-дизель вийде на потрібний режим (подібні випробування до цього проводилися і на інших станціях). Планувалося перевірити новостворений пристрій – регулятор магнітного поля генератора. Програма експерименту була затверджена головним інженером ЧАЕС Роміним, але залишилася неузгодженою із генеральним проектувальником і Держатоменергонаглядом.

Як свідчать записи ЕОМ «Скала», планова зупинка реактора 4 енергоблоку розпочалася о 1 год. 25 квітня 1986 р. з повільним зниженням його потужності. О 13 год. тієї ж доби потужність реактора знизилась наполовину і, у відповідності з планом, була припинена подача пари на генератор №7. Тоді ж, о 14 год., відключили і замкнули систему аварійного охолодження реактора – з цього моменту систему САОР не можна було несанкціоновано ввімкнути ні дистанційно, ні вручну. Все було готово для проведення заключного етапу експерименту. Та пролунав дзвінок –диспетчер «Київенерго», посилаючись на зростання споживання електроенергії, зажадав відкласти експеримент - «Виробнича необхідність». Експеримент продовжили лише о 23 год.10 хв.

О 24 год. на варту заступила нова зміна. До управління реактором приступив молодий фахівець Л.Топтунов. Почався останній етап підготовки блока до експерименту. Сам експеримент, як видно з видрукуваних «Скалою» графіків потужності реактора, потоку води і тиску пари, розпочався о 1 год. 23 хв. 04 сек. О 1 год. 23 хв.10 сек. циркуляційні насоси почали збавляти оберти. Почала рости температура активної зони і потужність реактора. При цьому вручну було заблоковано систему аварійної зупинки реактора. У 1 год. 23 хв.40 сек. стержні пішли вниз, витіснили залишок води з каналів і ті заповнились парою. Стали деформуватися канали, стержні не змогли пройти по деформованих каналах і зупинилися. 1 год. 23хв.44 сек. – пролунав перший вибух. Були зруйновані паропроводи і відкинутий настіл біозахисту над реактором.

1 год.23 хв.46 сек. –суміш (кисень, вода і окисел вуглецю, яка при певній температурі і концентрації газів стає вибуховою), заповнила реактор і приміщення над і під ним. Пролунав другий, ще потужніший вибух. Тисячотонна плита над реактором була зірвана і відсунута вбік. Завалилася зовнішня стіна центрального залу, впали перекриття. Розпечені шматки графіту і ядерного пального було викинуто з реактора на прилеглу територію, на руїни блока і на покрівлю. Газоподібні високорадіоактивні продукти полетіли високо в атмосферу на 1 км. Ланцюгова ядерна реакція припинилася. Виникли чисельні осередки пожежі. Запалав графіт у кратері зруйнованого реактора. Під час вибуху 50 т ядерного палива та продуктів ланцюгової реакції були викинуті в атмосферу у вигляді аерозолів. Це приблизно 70 т палива і продуктів роботи реактора у вигляді твердих шматків було викинуто в завал поблизу реактора і на прилеглу територію блока. В зруйнованій шахті реактора залишилося 70 т палива. В наслідок вибуху було викинуто майже 100 т графіту.

Решта графіту при доступі повітря спалахнула і продовжувала горіти в зруйнованому реакторі протягом 2-х тижнів, спричиняючи повторні викиди радіоактивних аерозолів.

В повітря було викинуто близько 2 т трансуранових елементів, значна частина яких належить ізотопу плутонія-239 з періодом напіврозпаду 24 тис років. Решту складають ізотопи нептунію- 237, америцію-241, 243 та кюрію -244 (разом -0, 1%).

Загальна кількість радіоактивних осколків близько 5 т. Цезій -137 та стронцій -90 стали основними забруднювачами на значних територіях. Найбільше постраждали Житомирська, Київська, Чернігівська області України. Радіоактивна хмара зачепила Вінницьку, Волинську, Івано-Франківську, Рівненську, Сумську, Тернопільську, Хмельницьку, Черкаську, Чернівецьку області, а також Білоруську СРСР, Російську СРСР, Польщу, Німеччину, Францію, країни Скандинавії, Балкани, Великобританії, США.

Джерело: Житомирський обласний краєзнавчий музей

Читайте також: У Житомирі 15 квітня планують завершити опалювальний сезон

Читайте також: Унікальні місця Житомирщини: дивовижний малинський підводний музей. ФОТО

Читайте також: Депутатка міськради про школу в центрі Житомира: Щоб умістити всіх дітей, у клас переобладнали навіть туалет