ІСТОРІЯ
12:00, 28 квітня 2021 р.
Надійне джерело
Цікаві пам’ятки старовини в селі на Житомирщині
ІСТОРІЯ
Завдячуючи завідувачу відділу природи Житомирського обласного краєзнавчого музею Петру Петровичу Печенюку, мав нагоду ознайомитися з цікавими пам’ятками старовини вс. Грабівка Житомирського району. Спільно 30 березня 2021 р. ми обстежили окремі з них. З результатами цієї невеличкої подорожі хочу з вами поділитися.
Село розташоване у східній частині Житомирського району, на правому березі р. Ів’янки, за 25 км на південний схід від обласного центру, на території Туровецької сільської ради. Займає місцевість, яка вклинюється в простір Коростишівського району (Рис. 1) [ІМС УРСР, 1973, с. 306].
Місцевість дуже гарна і живописна, оточена із всіх боків лісовими масивами, а з південного боку примикає велике рукотворне водоймище, береги якого рясно вкриті лучною рослинністю і очеретом (Рис. 2).
Його перлиною є невеличка родина білосніжних лебедів, які щороку прилітають у цей дивовижний, тихий і затишний світ (Рис. 3).
В той же час в домашніх господарствах співіснують представники дикої природи і домашні тварини, зокрема, гарна, пухнаста, дуже лагідна і допитлива кішка, яка супроводжувала нас під час огляду території (Рис. 4).
В літературі відомості про пам’ятки давнини і будь-які інші старожитності в цьому районі ви не знайдете. За данимиМ.Ю. Костриці та Р.Ю. Кондратюка село засноване на початку ХІХ ст., як поселення вільних чиншовиків на землях Іванківського маєтку. Належало поміщиці Сусанні Підгороденській, з 1864 р. поручику Андрію Головіну. Наприкінці ХІХ ст. тут нараховувалося 33 двори, проживало 164 жителі. Стара назва – Рудня-Грабівка [Костриця, Кондратюк, 2002, с. 83]. Цілком можливо, автори помилилися, оскількина старовинних картах населений пункт має дещо іншу назву.
Так, на топографічній триверстовій мапі Російської імперії другої половини ХІХ ст., село позначене як Велика Грабівка (Рис. 5, 1), а на плані 1908 – 1909 рр. – Грабівка (Рис. 5, 2). Під останньою воно існує й сьогодні (Рис. 5, 3).
Проведені 30 березня роботи дають підстави для припущення, що люди тут могли проживали набагато раніше, ніж про це стверджує офіційна історична наука. Про це красномовно засвідчує знахідка виявлена у західній частині села.
Тут, на вершині пагорбу, в межах садиби по вул. Шевченка, 5, розташована група із чотирьох невеличких кам’яних хрестів. Розміщені вони компактно, між вулицею та господарською будівлею (Рис. 6). При цьому два розташовані ближче до господарської будівлі, третій біля паркануна межі між садибою і вулицею, а четвертий – за парканом, по краю вулиці.Три з них стоячі, два вгрузли в землю до рівня перехрестя, четвертий лежить у землі, прикопаний, виглядає лише верхівка горішньої частини хреста. Нижче наводимо їх опис.
Хрест № 1. Розташований за 4,30 м на північ від вулиці, ближче до господарської будівлі. Стоячий, вгруз в землю майже до рівня перехрестя. Чотирикінцевий. Виготовленийіз граніту темно-сірого кольору. Орієнтований по вісі захід – схід. Стовп костилеподібної форми. Горішня частина потовщена, трохи розширена з округлими краями. Розміри: висота від рівня землі – 0,40 м, завширшки 0,20 – 0,27 м, завтовшки – 0,17 м. Поперечина завдовжки – 0,49 м, завширшки 0,18 – 0,19 м, завтовшки 0,14 – 0,16 м. Плечі відносно прямі. Рамена виступають від стовпа на 0,10 –0,12 м. Кінці рамен напівкруглі. Середохрестя по вісі діагоналі розмірами 0,35 х0,35 м. Написів і зображень не виявлено(Рис. 7, 1).
Хрест № 2. Розташований за 0,72 м на північний захід від хреста № 1, неподалік господарської будівлі. Лежить у землі, прикопаний, зверху видно лише горішню частину стовпа. Хрест частково розкопано. Чотирикінцевий. Виготовлений із граніту темно-сірого кольору. Горішня частина овальної форми із округлими краями. Розміри: висота – 0,53 м, завширшки 0,20 –0,27 м, завтовшки 0,10 – 0,12 м. Поперечина завдовжки – 0,54 м, завширшки – 0,22 м, завтовшки 0,15 – 0,18 м. Плечі похилі назовні. Рамена виступають від стовпа на 0,10 – 0,13 м. Кінці рамен різні, ліворуч – скошені, праворуч – напівкруглі. Середохрестя по вісі діагоналі розмірами 0,37 х 0,38 м. Написіві зображень не виявлено (Рис. 7, 2).
Хрест № 3. Розташований за 4 м на південний захід від хреста № 1 та за 2,10 м на захід від бетонного стовпа ЛЕП.
Стоячий, вгруз в землю до рівня перехрестя. Чотирикінцевий. Виготовлений із граніту темно-сірого кольору із жовтуватим відтінком. Горішня частина конусоподібної форми із розширеною основою і звуженою підпрямокутною, сплощеною верхівкою. Розміри: висота над рівнем землі 0,35 – 0,40 м, завширшки 0,17 – 0,25 м, завтовшки 0,16 – 0,17 м. Поперечина завдовжки 0,49 – 0,50 м, завширшки – 0,18 – 0,19 м, завтовшки 0,13 – 0,17 м. Рамена припідняті до верху, плечі похилі до середини. Рамена виступають від стовпа на 0,10 – 0,16 м. Кінці рамен майже плоскі, скошені назовні. Середохрестя по вісі діагоналі розмірами 0,30 х 0,31 м. Написів і зображень не виявлено (Рис. 7, 3).
Хрест № 4. Розташований за 0,24 м на південь від хреста
№ 3, за парканом, біля північного краю вулиці. Стоячий, вгруз в землю майже до середини рівня перехрестя. Чотирикінцевий. Виготовлений із граніту темно-сірого кольору із жовтуватим відтінком. Горішня частина видовжена, верхівка трохи розширена, підокругла. Розміри: висота над рівнем землі – 0,43 м, завширшки 0,25 – 0,26 м, завтовшки 0,17 – 0,18 м. Поперечина завдовжки – 0,44 м, завширшки – 0,15 – 0,18 м, завтовшки 0,16 – 0,18 м. Плечі відносно прямі. Рамена виступають від стовпа на 0,09 – 0,13 м. Середохрестя по вісі діагоналі розмірами 0,37 х 0,39 м. Написів і зображень не виявлено (Рис. 7, 4).
Примітно, що хрести за параметрами порівняно невеликі. Тут нема домінуючої форми, усі вони так чи інакше відрізняються один від другого. За топографією, місцем розташування, формами, розмірами та характером обробки поверхні можна припустити, що з’явилися вони тут не одночасно, а протягом певного періоду часу. Скоріш за все, пов’язані із цвинтарем, який міг тут функціонувати за доби пізнього середньовіччя і нового часу XVI – XVIII ст.
З хрестами також пов’язана цікава і, на мій погляд повчальна історія. Тутешні мешканці розповідають, що колись житель Івниці викопав два хрести і перевіз їх на кладовище та встановив на могилах свої родичів. Через деякий час йому в ночі у вісні почала з’являтися людина, яка волала аби той повернув хрести на місце, а то його чекає суворе покарання. На початку він не повірив цьому, думав, що йому все це мариться та відмахувався руками. Та й люди попереджали і вказували на те, що він вчинив не правильно. Але щоночі знову і знову з’являлася сутність і вимагала своє. Постійне порушення сну, неабияке хвилювання та стрес зробили свою справу. Господар врешті змушений був повернути хрести на місце. Однак на цьому все не скінчилося, говорять, що згодом він зійшов з розуму і помер в муках.
Висновок однозначний – не турбуйте могили предків, поважайте традиції свого народу, а то мерці можуть повстати і наробити великої шкоди світу живих і в першу чергу тому, хто їх потурбував.
Бажано було б ці хрести місцевим органам охорони культурної спадщини огородити і взяти під державну охорону, як пам’ятку історії місцевого значення.
Виявлені на території с. Грабівка хрести, можуть стати не тільки цікавим туристичним об’єктом, але й приводом для проведення у цій місцевості масштабних історико-археологічних досліджень. Сподіваюсь, розшуки відкриють нові, досі незнані сторінки з історичного минулого цієї живописної місцевості на околиці Житомирського району.
Джерела:
Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. –К., 1973. – 726 с.
Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. Історико-географічний словник Житомирщини.У 3-х т. – Т. І: Абрамок–Йосипівка. – Житомир: ПП М.Г. Косенко, 2002. – 128 с.
Старший науковий співробітник відділу досліджень
Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександр Тарабукін
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
17:26
2 листопада
15:05
2 листопада
12:15
2 листопада
Оголошення
16:35, 25 жовтня
17
20:30, 1 листопада
15:41, 31 жовтня
8
09:40, 26 жовтня
live comments feed...