Які професії обирають та у які навчальні заклади вступатимуть цьогорічні випускники Житомирщини?

Вступ у вищі навчальні заклади – це завжди велика відповідальність, адже кожний абітурієнт вибирає професію, яка знадобиться йому у житті. Тож на Ружинщині вирішили запитати майбутніх студентів, яку професію вони обрали, ким бачать себе у майбутньому та які відчуття їх переповнюють перед дорослим і самостійним життям.

Читайте також: Україну накриє щільна пилова хмара з Сахари!

Читайте також: У Житомирі побудують патронний завод

Анна Шкурлатівська (смт Ружин): «Я планую вступати на економічний факультет, спеціальність – маркетинг. Ніколи про це не мріяла, але зрозуміла, що вона поєднує гуманітарні і технічні навички і буде за- требувана в майбутньому. Надіюся, що й проблеми з працевлаштуванням не буде. Зараз дуже хвилююсь, бо хочу вступити в бажаний університет, але підшукую запасні варіанти. Найбільше хочу в Києво-Могилянську академію. Однак ще подала документи в Київський політехнічний університет ім. Ігоря Сікорського, економічний університет ім. Вадима Гетьмана, торговельно-економічний університет і Житомирську політехніку».

Вікторія Левчук (смт Ружин): «Не можу остаточно сказати, ким бачу себе у майбутньому, але дуже хочеться, щоб діло, яким я буду займатися, було мені цікаве та до душі. І хоч у дитинстві я мріяла стати фармацевтом або дизайнером, однак нині планую навчатись на факультеті кібербезпеки. Обрала цю професію через те, що це досить перспективно і актуально. А якщо я буду хорошим спе- ціалістом, то заробітна плата буде висока. Почуття перед дорослим життям дуже різні. З однієї сторони, це радість за те, що це нова сторінка у моєму житті. Будуть нові знайомства, спілкування, новий навчальний заклад. А з іншої сторони – мені сумно, адже я й не помітила, як закінчилось те безтурботне дитинство. Я більше не буду щодня дома, а після літніх канікул більш не піду до школи, до своїх однокласників.»

Андрій Монахов (смт Ружин): «Час летить так швидко, і це, як на мене, сумно, адже ще крок – і ми в дорослому житті, у якому ми маємо всі перешкоди, які зустрічатимуться на шляху, подолати. У кожного є мрія, а чи здійсниться вона, залежить від людини. Я вважаю, що обов’язково потрібно йти до поставленої цілі, нізащо не здаватися та бути впевненим у своїх діях. Особисто я хочу стати журналістом. Ця мрія живе зі мною ще з 4-го класу. Адже я дуже полюбляю щось цікаве розповісти, бути завжди в курсі всіх подій, які трапляються в повсякденному житті, а ще я комунікабельний, тому можу з легкістю знайти спільну мову з людьми. А під час прямого ефіру на провідному телеканалі я точно зрозумів: журналістика – це моє. Планую вступити до Київського відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на факультет журналістики, або до Київського національного університету культури і мистецтва».

Ангеліна Кравчинська (с. Зарудинці): «Коли переді мною постало питання: «Ким я хочу стати у майбутньому?», я, не задумуючись, відповіла: «Мрію бути вчителем». Саме вчитель дарує нам безліч можливостей дізнаватись нове. З дитинства мені подобалося навчати. В школі, беручи участь у різних виступах, була неймовірно рада, коли отримувала роль вчителя: для мене це була найголовніша роль. Зараз розумію: до дорослого життя залишилися лічені місяці, мене переповнюють такі почуття: з одного боку, це почуття хвилювання та тривоги, а з іншого – почуття радості та нестримного бажання навчатись чомусь новому».

Анастасія Хоцянівська (с. Зарудинці): «Коли я була дитиною, світ здавався таким простим, але минали роки, відповідно змінювались й погляди. В молодших класах я захопилася біологією і до кінця восьмого класу зрозуміла, що буду пов’язувати своє життя з медициною. Спочатку я хотіла бути фармацевтом. У десятому класі твердо вирішила, що буду стоматологом. Зараз я втілюю свою мрію в життя і вступаю на стоматологічний факультет. Я вважаю, що це цікава перспективна і дуже корисна професія, яка вимагає великого бажання та таланту людини. Також вона потребує багато часу, терпіння та копіткої праці, але, як кажуть, «без труда нема плода». А в житті головне наполегливо та цілеспрямовано йти до своєї мети, і все обов’язково вийде».

Дарина Луковецька (с. Зарудинці): «З дитинства я мріяла опанувати професію юриста. З роками я не зраджувала своїй мрії і все робила, аби йти до поставленої цілі. Я завжди хотіла боротися за справедливість. У школі мені дуже подобалися уроки права. Тому, закінчивши школу, я впевнено знала, що хочу навчатися на юридичному факультеті. Звісно, трішки страшно: все-таки доросле життя, поряд не буде вже тих знайомих облич, але, з іншої сторони, це можливість досягнути нових успіхів. Вступати планую до Вінницького торговельно-економічного університету».

Анастасія Лановик (с. Вчорайше): «Говорити про мою майбутню професію я вважаю, ще рано. Може, хтось подумає, що я забобонна, але поки не вступлю в бажаний університет, не хотіла б відкривати всі карти. Але якщо говорити про професію, яку я обрала, можу сказати, що це вибір розуму, з яким повністю погоджується серце. Це професія мені цікава, в ній я зможу показувати свій креатив, так би мовити, давати волю ідеям і створювати щось своє. Щодо дорослого життя відчуваю наче легке хвилювання і передчуття чогось цікавого у новому періоді мого життя. Звичайно, доросле життя не таке вже й легке і хоча часто воно нам посилає випробування, але після них завжди дарує приємні призи. Хочеться це доповнити словами Лесі Українки, які стали моїм духовним орієнтиром під час екзаменів: «Цвіт папороті можна побачити, лише переживши найстрашнішу ніч».

Марина Кутня, с. Бистрик: «Багато разів я запитувала себе: «Чим я хочу займатись після закінчення школи?». Важко було визначитись. Але зараз я планую вступити на факультет дошкільної освіти, тому що люблю дітей, можу знайти спільну мову з ними, зацікавити. Виховувати дітей – найбільша відповідальність. Я думаю, в мене все вийде, головне впевнено йти до цієї мети. Звісно, в дитинстві я не про таку професію мріяла. Хотіла, як і всі дівчатка, стати принцесою та королевою. Тому що тоді ще не розуміла, що своє майбутнє буду будувати лише я сама, і тільки від вибору професії буде залежати моє життя.

Почуття перед дорослим життя трішки тривожні, адже невідомо, що чекає на мене в майбутньому. Але я точно знаю, що воно буде світлим та сонячним, де у мене є робота мрії, хороший дохід а також підтримка з боку моєї сім’ї».

Влада Бонюк (смт Ружин): «Я себе бачу успішним фінансовим директором, а згодом – власником фірми, яку я буду розвивати і розвивати. Планую вчитись на економіста. В дитинстві любила рахувати іграшкові гроші і мала їх багато різних, ніби колекціонувала. Також у школі любила математику, всілякі складні розрахунки, приклади, задачі.

Моє нове життя розпочнеться у великому місті, тож страх перед незвіданим зрозуміло що присутній. Але я вважаю, що всі через це проходять, і я також пройду успішно. Для мене це буде щось нове і цікаве».

Наталія Ступак, «Ружинська земля»

Читайте також: Пережила і голод, і війну: у Житомирській області ще одна довгожителька відзначила 90-річний ювілей!

Читайте також: У Житомирі на автівку чоловіка впав шматок бетону