«На грядках — ні травинки. Усі — дружні та працьовиті», — Із життя незвичайної родини на Житомирщині

Світ не без добрих людей — у цьому переконалися діти з багатодітної родини із Українки, які понад півроку, як залишилися круглими сиротами. Батька не стало декілька років тому, а за ним невдовзі Господь покликав до себе і неньку.

Це велика трагедія для дітей — чотирьох хлопців і дівчинки. Найстаршому Максиму тільки виповнилося 18, Євгену —16, Артему — 15, Назару — 13-, Олександрі — 12.

Читайте також: На Житомирщині протестували проти головного лікаря місцевої лікарні

Читайте також: До дитячого будинку-інтернату на Житомирщині перевели дівчинку, яка опинилася в складних життєвих обставинах

Вони були в розпачі, пригадують сельчани. Якби не підтримка громади, районної, міської і сільської влад, соціальних служб, депутатів, небайдужих малинчан, які усі разом перейнялися їхньою долею, — хтозна, як би діти перенесли таке горе і жили далі. Бідолашні дуже боялися, що менших заберуть в інтернат. Але обійшлося…

Служби, зваживши на те, що старший Максим дуже відповідальний, порядний, розумний хлопець, посприяли у оформленні опікунства над братами і сестрами. Їх, поки готувалися документи, тимчасово відправили на навчання у Радомишльську санаторну школу. Там дітям, до речі, дуже сподобалося. Адже в закладі гарні умови, повноцінне харчування, оздоровчі процедури та чудовий педагогічний і учнівський колектив. Вони подружилися із багатьма вихованцями і наразі мають друзів із різних куточків області. До того ж у спокійній, дружній атмосфері школи пожвавішали, почали посміхатися та жартувати. Головне, що зрозуміли, світ навкруги не розмальований лише чорними і сірими кольорами, до яких звикли від народження. Їх не полишать у біді, а як надалі складеться життя — залежить від них самих.

Наразі діти самостійно господарюють на батьківському обійсті. Посадили городину — картоплю, буряк, моркву, огірки, капусту та інші овочі. На грядках — ні травинки. Обробляють ділянку гуртом. Усі — дружні та працьовиті.

У хаті, звісно, вистачає ремонту. У бідової сільської сім’ї не було коштів, щоб створити комфортні умови та закупити необхідну побутову техніку. Тепер спільними зусиллями це виправляють, будуючи затишне родинне гніздечко.

— Днями за опікунські кошти замінили на пластикові склопакети старі дерев’яні вікна— дякую за добру пораду службі у справах дітей, дещо раніше за сприяння влади частково переробили електропроводку, встановили бойлер, пральну машинку-автомат, холодильник, купили телевізор (якраз перед вашим візитом встановлювали антену), а благодійниця подарувала кухонні меблі, — розповідає Максим. — Незабаром плануємо, викинувши піч, встановити душову кабінку. Також треба перекласти грубки. Добре, що маю хороших друзів: один — пічник, другий — електрик, сантехнік. Вони охоче допомагають. Бо самотужки з такими роботами не справилися б. Також хотілося б пофарбувати хату знадвору. Але це, напевне, відкладемо надалі. Зараз потрібно підготуватися до зими — заготовити дров, придбати одяг, взуття меншим братам і сестрам тощо.

Хлопець, як розповідають сельчани, ще за життя неньки був в родині за старшого, виконуючи всю важку роботу по господарству. Після смерті вітчима був змушений покинути Немішаєвський коледж, де навчався на агронома. Хоч і мріяв про цю професію з дитинства, але доля розпорядилася по-іншому. Не покинув неньку з чотирма малими дітьми напризволяще. Працював у приватників, збираючи кору від дерев, виконував громадські роботи в сільраді, щоб заробляти на прожиття для родини.

Зараз хлопцю допомогли влаштуватися помічником машиніста бурильної установки на «Пинязевицький кар’єр». Він потрапив у чудовий колектив. Робота подобається. І має стабільний дохід.

— Максим — працьовитий, чуйний, — кажуть місцеві. — Ніколи нікому в селі не відмовив у допомозі. Чи потрібно викосити, чи щось інше допомогти — прийде і зробить. Менші діти тягнуться за старшим, для них він є авторитетом. Сподіваємося, і надалі так буде. Їм є на кого рівнятися. Коли сталася біда, з першого дня Максим оточив турботою братів і сестру. І взяв на себе всі обов’язки глави родини.

Євген і Артем нещодавно вступили до Малинського профтехліцею, де разом, в одній групі, навчатимуться на трактористів. Назар і Олександра наразі відпочивають в санаторії, з осені — знову до школи.

Коли збираються гуртом, діти разом готують сніданки, обіди та вечері.

— Найбільше любить куховарити Женя, але і Артем допомагає та менші, коли вдома. Якось влаштували справжній сюрприз староста і наші вчителі — принесли продуктів, гостинців, дуже вдячні за увагу їм та підприємцю з «Орхідеї», який долучився до збору пакунку, — каже Максим.

Коли випадає вільна хвилинка, хлопці ганяють м’яча з друзями. Їздять на річку купатися.

Односельчани, соціальні служби ненав’язливо наглядають за дітьми, консультують.

— Намагаємося максимально допомагати родині, але зайва увага теж не завжди на користь, — зазначає заступник міського голови Віталій Лукашенко. — Спершу соціальні служби щодня їздили в сім’ю, щоб розрадити, підказати, як вирішити те чи інше питання, адже за своїм юним віком підопічні ще не завжди розуміють всі нюанси побуту та знають, як розпорядитися опікунськими коштами. Зараз, переконавшись, що все гаразд, навідуються двічі на місяць. Діти мають поступово привчитися до самостійності.

Читайте також: У Житомирі на автівку чоловіка впав шматок бетону

Читайте також: Пережила і голод, і війну: у Житомирській області ще одна довгожителька відзначила 90-річний ювілей!

Хоч найстрашніше позаду, але, звісно, благодійна адресна допомога, зважаючи на високі ціни та величезний обсяг робіт, який ще потрібно виконати на обійсті, — сім’ї не завадить. Як кажуть, зі світу по нитці, голому — сорочка. Діти є діти — зрадіють інтелектуальним настільним іграм, комп’ютерній техніці (без якої в нинішньому навчальному процесі не обійтися, але поки що, на жаль, вони не мають фінансової можливості самостійно її придбати), обновкам. Та й шпалери, будматеріали, фарба, посуд зайвими не будуть. Було б добре, щоб сім’ї допомогли хоча б машиною дров.

Діти щиро вдячні за тепло і увагу, якими їх оточили. І зичать всім небайдужим людям достатку, міцного здоров’я. Кажуть, нехай добро вертається всім сторицею.

Джерело: «Малинські новини»