Рятувальник — не просто професія, це внутрішній стан людини: історія вогнеборця з Житомирщини

Вогонь – одна з найбільш руйнівних стихій, що загрожують людині. Від виникнення пожежі не застрахований ніхто, а при середній і високій інтенсивності спалаху загасити її самостійно буває неможливо.

Читайте також: У зоні проведення ООС загинув морський піхотинець з Житомирської області, — ФОТО

Читайте також: Блогер з Бердичева здійснив дитячу обіцянку – подарував мамі автомобіль, довівши її до сліз — ФОТО, ВІДЕО

Багато людей розгублюються в такій ситуації: діють поспіхом, не можуть знайти виходу з охопленого полум’ям будинку. Тому люди, чий щоденний трудовий обов’язок – вступати у двобій із небезпечною стихією і приборкувати її, ризикують часто не тільки власним здоров’ям, а й своїм життям, – це справжні професіонали своєї справи. Адже вони своєю працею забезпечують надійний захист від природних та техногенних лих.

Вже десятий рік на захисті людського життя та природи стоїть мешканець Білилівки Олександр Володимирович Бузинський. Те, що стане рятувальником, хлопець відчував ще з шкільних років. Йому дуже подобалися люди, які рятують чиїсь життя. Адже найціннішим скарбом для людини є її життя. Тож після закінчення Білилівської школи Олександр вступив до Вінницького транспортного коледжу на факультет пожежної безпеки. Навчання для хлопця було цікавим та легким. Він старався засвоїти всю інформацію, аби бути обізнаним та легко справлятися з будь-якою ситуацією. Після технікуму служив у Вакуленчуцькій військовій частині А-2365 пожежного зводу, спочатку був пожежником, а згодом командиром відділення.

Після армії повернувся додому та вирішив продовжити навчання у Харківському національному університеті цивільного захисту України. Паралельно влаштувався на роботу до Ружинського районного сектору управління ДСНС України в Житомирській області пожежником-рятувальником.

Зустріли Олександра на новій роботі привітно та щиро. Начальник караулу Олег Вікторович Павленко ознайомив молодого бійця з його обов’язками, провів коридорами частини та показав бойову техніку, яка розташована на території пожежної частини.

Перші виїзди на виклики Олександр запам’ятав на все життя. Тоді його емоції переповнювали, від хвилювання тріпотіло серце, а в голові виникало безліч запитань: що на них чекає, чи повернуться живими, чи встигнуть вони зарадити лиху, чи врятують людей? Та вже через пів року рятувальник звик до своєї роботи, менше хвилювався, став мужнішим та витривалішим, а сьогодні й не перерахує на скількох пожежах він був.

Нині каже, що пожежний-рятувальник для нього вже давно не професія, а спосіб життя. Він постійно перебуває в очікуванні тривоги, адже, можливо, комусь саме зараз потрібна буде допомога. А ще велике значення має гарна підготовка, бо у критичній ситуації немає коли думати, тоді потрібно вирішувати все швидко і правильно, оскільки кожна секунда на вагу золота. Адже, коли заходиш у палаюче приміщення, ніколи не знаєш, що тебе там чекає: може впасти стіна, стеля, вибухнути газовий балон, чи трапиться ще щось.

Тому, аби бути до всього готовим, рятувальникам щодня проводять інструктаж, проходять відпрацювання нормативів, оглядають техніку та інше.

Щодня на чергування до 21 ДПРЧ (смт Ружин) заступає караул з шести чоловік: начальник караулу, командир відділення, два пожежних-рятувальники, диспетчер. Нині посаду начальника караулу займає Олександр, і хоч обов’язків стало більше, та все ж робота йому до душі.

Найбільшу підтримку Олександр отримує від родини – дружини Вікторії, двох синочків, семирічного Дмитрика і чотирирічного Вови, та дворічної донечки Соломійки. Хто, як не родина, чекає коханого чоловіка та турботливого татуся додому, молиться за нього Богу та вірить, що їхній рятівник та захисник повернеться живим і неушкодженим. Бути, як тато, хоче найстарший син Дмитро, каже, що також мріє захищати людей, їздити на пожежному автомобілі, мати таке ж обмундирування, як у тата. Він вже й зараз приміряє батьковий одяг та головний убір, а найбільше любить завітати до нього на роботу щоб вкотре посидіти в пожежному автомобілі.

Читайте також: У Житомирській області розбився легкомоторний літак, — ВІДЕО

Читайте також: На Житомирщині поліція розшукує безвісно зниклу 25-річну дівчину

У вільний час родина Бузинських любить провести разом: чи то з’їздити на море, чи сходити до лісу, чи порибалити. Олександр захоплюється також полюванням: тоді він забуває про всі труднощі роботи, пережиті моменти та неспокійні ночі.

Тож у день вашого професійного свята бажаємо вам міцного здоров’я, всіляких гараздів та побільше життєвих благ і якомога менше тривожних викликів. Нехай мир і злагода панують у ваших домівках, а Господь Бог оберігає вас від усіх негараздів.

Наталія Ступак, «Ружинська земля»