До 180-річного ювілею «любого дядька» Лесі Українки Михайла Драгоманова

Цьогоріч виповнюється 180 років від дня народження Михайла Петровича Драгоманова – громадського та політичного діяча, історика, публіциста, літературознавця, фольклориста.

Читайте також: На Житомирщині продавчиня знайшла на вулиці 2-річного хлопчика, якого ніхто не супроводжував

Читайте також: На Житомирщині трагічно загинув легендарний футболіст та тренер Леонід Копитко

Свого часу М. Драгоманов бував у Новограді-Волинському. Зі спогадів Лесиної сестри Ольги Косач-Кривинюк:

«Літом приїздив дядько Михайло Петрович Драгоманов і сам, і з жінкою та старшою дочкою Лідією. Ще з того часу у Міші й Лесі встановилося відношення до цього дядька, як до якогось ідеалу.

З їх оповідань він був і розумний, і дотепний, і веселий, розказував надзвичайно цікаво, вчив і навчив їх плавати в Случі, строїв різні штуки, правив жарти, разом з нашим батьком дядько складав ex tempore різні віршовані жарти та прикладки. У Лесі на все життя відтоді залишилося відношення до нього, як до мало-мало не цілковито ідеальної людини».

Жартома дядько називав Лесю «жабенятком новоградволинським».

Лесині перші листи, написані у Новограді-Волинському, адресовані сім’ї Драгоманових. В одному із них вона пише: «Я дуже скучила за вами всіми».

Для Лесі Українки дядько Михайло був найближчим порадником і наставником.

«Задайте мені, – пише дядьку, – ще якусь роботу. Мені краще іде робота по Вашому слові».

У іншому листі:

«… прошу вас, дядьку, не забувати, що я готова завжди служити Вам своєю роботою, чи то в перекладах, чи то в оригінальних творах! Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею».

З її листа до Михайла Павлика: «Дядько хотів, щоб моя праця і моя думка росли і жили, щоб я ні літератури, ні політики не скидалась, щоб я шукала свого шляху, була б не епігоном його, а духовною дитиною».

У музейній експозиції «Кімната реліквій Драгоманових-Косачів» представлено рушник з присвятою М. Драгоманову: «Борцю за волю і освіту українського народу Михайлу Петровичу Драгоманову. Коли битись, то не миритись». Рушник був вишитий у Чернігові гуртом українок. Цю реліквію подарувала музею Валентина Лейко.

Джерело: Новоград-Волинський

літературно-меморіальний музей Лесі Українки

Читайте також: На Житомирщині допомоги потребує дівчинка, яку збив мотоцикліст та втік з місця аварії

Читайте також: У Житомирському медичному інституті розпилили газ — кількох дівчат забрала «швидка»