• Головна
  • Дитяча бібліотека на Житомирщині відзначила 75-річний ювілей
БІБЛІОТЕКА
19:00, 1 жовтня 2021 р.
Надійне джерело

Дитяча бібліотека на Житомирщині відзначила 75-річний ювілей

БІБЛІОТЕКА
Дитяча бібліотека на Житомирщині відзначила 75-річний ювілей

Дитинство — найяскравіша пора, частинкою якої, беззаперечно, є книга.

Усі ми, дорослі, досі добре пам’ятаємо своїх улюблених книжкових героїв, які свого часу справили на нас найсильніше враження. Проходячи повз книгозбірню чи привівши вже свою дитину до читальної зали, з усмішкою згадуємо чудернацькі пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна, мандрівку Аліси в країну Див, чарівника смарагдового містечка та веселого Буратіно, красуню-Мальвіну і злого, жадібного Карабаса-Барабаса, таємничий острів і поневіряння дітей капітана Гранта.

Популярні книжки тоді були нарозхват, з потертими обкладинками та зачитаними мало не до дір сторінками. На вчинках книжкових героїв ми вчилися, з шкільних років вихоплюючи основну ідею творів, розуміння добра і зла, вірності та зради, дружби і ворожби, щирості й брехні, по краплині формуючи свій характер. Для багатьох книгозбірня стала рідним закладом, не менш важливим, ніж школа… Цьогорік їй виповнюється 75. Це чималий вік, як для людини, так і закладу культури.

За ці роки бібліотеку відвідували десятки тисяч дітей. Однією з перших читачок була майбутній редактор малинської районки Магда Федорівна Неманихіна.

Ось як вона описує своє знайомство з книгозбірнею:

«Це було у вересні 1944-го, Малин тільки звільнили від німецьких окупантів. Мого батька, учасника війни, залишили разом з іншими фронтовиками організовувати мирне життя в жахливо зруйнованому місті. Він викликав з Росії, де тоді лютував голод, свою сім’ю. Мені було сім років. Я закінчила на відмінно перший клас, а от українська мова виявилася для мене іноземною. Батько вирішив, що в опануванні мови допоможе бібліотека, і привів мене одного дня сюди. Бібліотека — дуже голосно сказано.

В крихітній кімнатці Будинку культури, який дивом уцілів в роки війни, були широко відчинені двері. Затуливши собою порожню кімнату, в цих дверях за єдиним стільцем сиділа дуже гарна дівчина — чорноока красуня Сара Ямпольська (вона щойно повернулася із окупації). Після короткої розмови з батьком, зміст якої полягав у тому, що дочку треба рятувати (в школі їй ставлять лише одиниці, бо вона не знає української мови), Сара сонячно посміхнулася і здалася мені ще гарнішою. Вона показала рукою на канцелярську шафу, справа від себе, і сказала: «Підлізь ось сюди». Треба було підлізти під дошку, яка захищала вхід в бібліотеку і одночасно була столом. Я швиденько подолала цю перешкоду (дошка була розташована на рівні моєї голови) і опинилася перед бібліотечними «скарбами». На одній із поличок шафи лежало до 20-ти тоненьких, далеко не нового вигляду книжок. Пізніше я зрозуміла, що це ті скарби, які залишилися в сім’ях малинчан з довоєнного часу, може, ще дореволюційного.

— Бери, що хочеш, — поклала мені руку на плечі Сара.

Це мене підбадьорило. Я взяла першу, що ледь не розсипалася, книжечку.

— Прочитаєш, я тобі другу дам, — сказала бібліотекар.

Я чула, що Сара поскаржилася моєму батькові:

— Бібліотеку то відкрили, а де взяти читачів? Дітей ще з дому не пускають, всі бояться, щоб не повернулися німці.

— Ну, нічого, — заспокоїв господарку книжок батько. — Ось моя дочка буде ходити…»

І маленька Магда ходила кожного дня. Вона полюбила книгозбірню. Брала у Сари нову тоненьку книгу з казкою або оповіданням, яку за вечір прочитувала. Відтак невдовзі дівчинка знову стала відмінницею, оскільки українську мову знала краще всіх. «Думаю, в цьому мені допомогла бібліотека», — зазначає Магда Федорівна.

Її улюблена Сара пішла працювати телефоністкою на паперову фабрику. А на її місце взяли Бузю Абрамівну Лерман, яка стала першою завідуючою книгозбірні, адже в 1946 році дитяче відділення, що два роки діяло при дорослій бібліотеці, було реорганізоване в окремий заклад — міську бібліотеку для дітей, яку розмістили у іншому, просторішому, приміщенні Будинку культури.

Магда стала незамінною помічницею завідуючої та бібліотекарки Рахіль Григорівни. Вона допомагала розкривати посилки з книжками, шифрувати примірники, записувати їх в інвентарну книгу та видавати читачам. Зате й читала все найцікавіше. Коли дівчинка вчилася в третьому класі, у бібліотеці вже були «Робінзон Крузо», «Тім Уленшпігель», «Гаргантюа і Пантагрюель», «Айвенго», «Принц і нищий», «Дівчинка із міста» та інші відомі твори авторів зі світовим ім’ям.

«Спасибі тобі, рідна моя дитяча бібліотека. Я тебе запам’ятала на все життя», — з вдячністю пише наприкінці спогадів Магда Федорівна.

У 50-ті роки книжковий фонд налічував 2000 примірників книг і журналів. Було багато політичної літератури, але все ж художня переважала. Щороку фонд поповнювався 2-4 тисячами примірників, і вже на перше січня 1965-го року на бібліотечних полицях стояло 27 763 книг. Статистичні дані підраховувалися на звичайній дерев’яній рахівниці. Масові заходи були заполітизованими, але завжди бібліотекарі намагалися знайти гарну книгу, добре слово кожному читачеві.

Історія бібліотеки — це насамперед люди, які її створювали та працювали в ній… Значний слід в книгозбірні залишила завідуюча Світлана Михайлівна Оношко, яка очолювала заклад з 1959 по 1988 рік. За ці роки бібліотека перетворилася в одну з кращих на Житомирщині, ставши справжнім інформаційним центром дитячої спільноти міста. Розширився штат, щоправда, праця бібліотекарів оцінювалася за найнижчою шкалою — заробіток становив 62,50-75 карбованців.

У різні роки з С.М. Оношко працювали: Г.А. Гохман, Н.Н. Островська, А.Ф. Недашківська, Г.В. Мазур.

З 1990-го по 2019 роки бібліотеку очолювала Людмила Олександрівна Черненко, яку за сумлінну працю відзначили орденом княгині Ольги. На 90-ті припав найскладніший період в історії книгозбірні. За умов незадовільного бюджетного фінансування колективу довелося в прямому сенсі виживати. Траплялося, навіть не могли оформити передплату періодичних видань, а поповнення фондів новинками літератури перетворилося у диво, нездійсненну мрію. Вся надія була на благодійників та меценатів. З’явилося поняття бібліотечного маркетингу — були введені платні послуги, котрі дозволяли хоч якось оновлювати книжковий фонд новою популярною серед дітей художньою та програмною літературою.

З набуттям Україною незалежності змінився і основний напрямок роботи бібліотекарів, які значну увагу стали приділяти пропагуванню історичної, краєзнавчої літератури, роблячи акцент на відродженні національної ідентичності, українських традиціях і звичаях.

Бібліотека стала креативним майданчиком для школярів — у приміщенні організовувалися не лише тематичні книжкові виставки, а й художні виставки картин та інших творчих доробків читачів, відкриті уроки, конференції, зустрічі з письменниками, бесіди, вікторини тощо.

З 2005-го року дитяча бібліотека бере участь у щорічному всеукраїнському конкурсі дитячого читання «Книгоманія». Малинські діти — переможці міського і обласного рівнів — представляли наш край і на рівні України, на фестивалі дитячого читання у Львові.

Багато років поспіль не втрачає популярності серед дітей і «Тиждень дитячого читання», під час якого відбуваються різноманітні заходи і визначаються переможці. Також книгозбірня долучається до всіх міських культурно-просвітницьких заходів та свят.

З березня 2019-го року очолює книгозбірню молода і креативна малинчанка Катерина Вакуленко. Спільно з методистом Антоніною Осадчою, бібліотекарями Оксаною Романухою, Тетяною Горенчук, Надією Нікітіною — вони займаються пошуком нових ідей, цікавих форм роботи з користувачами, проявляють творчий підхід в організації змістовного дозвілля, проведенні різноманітних культурно-просвітницьких заходів національно-патріотичного, екологічного, розважального характеру. Родзинкою у діяльності книгозбірні став виграний нещодавно грант від Британської Ради, завдяки якому залучено 35 тисяч гривень, що дозволить створити на базі бібліотеки ляльковий театр. Це перший міжнародний проєкт за час існування закладу. І бібліотекарі успішно його реалізовують. Вони переконані, це приверне до книгозбірні увагу більшої кількості дітей, яким

Словом, змінюється читач — змінюється і бібліотека… Тривалий час — від початку заснування до 2018 року — книгозбірня знаходилася у приміщенні РБК. Після ремонту їй там місця не знайшлося. І це є проблемою на сьогодні. Проте, влада обіцяє вирішити її вже найближчим часом, перевівши бібліотеку для дітей з орендованих кабінетів в «Укртелекомі» в колишнє приміщення районного соцзабезу, де буде зручно і комфортно юним читачам.

Наразі книжковий фонд книгозбірні становить 25 тисяч примірників. Щороку обслуговується понад 2 тисячі читачів. До їхніх послуг — художня література, енциклопедії, довідники, тематичні папки тощо… Вітаються і благодійні пожертви у вигляді книжок. На сьогодні це актуально, оскільки держава переживає пандемію і економічну кризу, тому коштів на закупівлю вкрай необхідної програмної літератури — обмаль…

Відтак з нагоди ювілею можете завітати у дитячу книгозбірню з подарунками, найкращим з яких у всі віки вважалася — книга.

За матеріалами дитячої бібліотеки

підготувала Ірина Романішена.

Джерело: «Малинські новини»

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#бібліотеки #кращі бібліотеки #маленькі читачі #діти #житомирщина #житомирська #область #книги #література #новини #інформація #новини житомира #новини житомирщини
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Оголошення
live comments feed...