Спогади Наталії Бойко про зустріч із сестрами Лесі Українки в 1941 році

Спогади опубліковані на Фейсбук-сторінці Новоград-Волинського літературно-меморіального музею Лесі Українки.

У 1941 році я закінчила сім класів. Директором школи №10 — нині школа №1, тоді був Борис Григорович Станевич. В цьому ж році нашій школі присвоїли ім’я Лесі Українки. З нагоди такої події після навчального року дирекцією школи було організовано екскурсію в місто Київ. Мета поїздки — побувати в театрі російської драми, якому теж присвоїли ім’я Лесі Українки одночасно з нашою школою. А ще був намір відвідати сестер поетеси, які проживали в Києві.

Ми, учні, радо зустріли звістку про поїздку, старанно готувалися до неї. Числа не пам’ятаю, коли це саме було, а лише знаю, що через тиждень після поїздки розпочалася Велика Вітчизняна війна.

Читайте також: Найстаріший діючий тролейбус України досі возить житомирян, — ВІДЕО

По приїзду до Києва нас розмістили у готелі, що на вулиці Леніна. В перший же день ми відвідали сестер Лесі Українки — Ольгу та Ізидору, які проживали по вул. Саксаганського. Вони радо зустріли нас у вітальні, яка була обклеєна світло-зеленими шпалерами, з світло-рожевими розводами. Сестри були високі на зріст, худорляві. Борис Григорович Станевич розмовляв з ними. Вони показували нам альбоми, окремі фотографії. Фотографії були для нас цікаві в таких коричневих тонах. Сестри обіцяли відвідати нашу школу, подякували за приїзд і шану Лесі Українці.

Відвідали ми і могилу Лесі Українки на Байковому кладовищі. З трепетом в душі наша делегація наближалася до цього пам’ятного місця. Запам’яталися великі дерева, навкруги багато зелені, квіти. На могилі пам’ятник Лесі Українці, під правою рукою — стосик книг.

Були ми і в театрі імені Лесі Українки, де нас гарно зустріли, побачили кілька вистав. В театрі нам були виділені кращі місця.

Борис Григорович спілкувався з працівниками театру і як інтелігентна людина привернув увагу акторів. Взагалі, до нас ставилися з повагою, як до земляків Лесі Українки.

В цю подоріж із нашим класом їздила дружина Бориса Григоровича Василиса Адольфівна, яка викладала географію та історію. Для нас вона була в школі другою матір’ю. Цю турботу вона виявила до дітей і під час поїздки. Взагалі, подружжя Станевичів — це інтелігентні люди, педагоги, які своєю ласкою та вихованням завоювали у дітей повагу і діти поважали їх.

Читайте також: Громади Житомирщини запрошують розповісти про молодіжну політику

Наш клас був дружний, а тому всім було легко і під час поїздки.

У Києві ми пробули декілька днів, відвідали Печерську лавру. Стояли літні погожі дні. У вільні хвилини Борис Григорович читав твори Лесі Українки, а ми зачаровані слухали і слухали. Ось і пройшло декільканадцять років з того часу, а спогади лишилися вічними.

Наталія Бойко

Джерело: Новоград-Волинський

літературно-меморіальний музей Лесі Українки