Коли вперше потрапив на Донбас, було трохи тривожно на душі, думав, що не впораюсь з напруженим ритмом, — боєць тридцятки

Артем давно мріяв стати військовим, і у 2014 році, коли йому виповнилось 17 років пішов до військкомату, аби потрапити на передову. Проте не взяли, адже був занадто молодий. Через деякий час він призивався до війська і пішов служити на військову базу, що у Чернігівській області.

- Я постійно ходив до командирів та просив, аби ті перевели мене до бойової частини, - пригадує Артем. – Моя настирливість допомогла мені і згодом мене перевели на подібну базу, але вже на Хмельниччину. Та на схід я все ж потрапив, проте аж у 2019-му.

- Перший раз коли потрапив на Донбас, було трохи тривожно на душі, переживав, думав, що не впораюсь з напруженим ритмом, але звик і зараз без проблем виконую всі поставлені завдання, - розповів Артем. – У нас зараз хлопці всі вмотивовані, патріотично налаштовані, будуть воювати до останнього, і це всіх підбадьорює та дає натхнення.

Хлопець паралельно навчається на заочній формі історичного факультету у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. Їздить на кілька днів додому на здачу іспитів, потім знову повертається до бойових побратимів.

- У мене в родині всі сприйняли мій вчинок бути військовим - адекватно. Я їх не підведу, і буду виконувати обов’язок заради українського народу.

Джерело: 30-та окрема механізована

бригада ім. князя Костянтина Острозького