Боєць «тридцятки»: Сказав батькам що поїхав у відпустку в Карпати, а сам приєднався до лав добровольчого мобільного шпиталю

Із робою бойового медика Владислав познайомився ще в 2016-му році, а погони армійця став носити лише в 2018-му. За п’ять років російсько-української війни він побував майже на всіх ділянках фронту, де надавав медичну допомогу та рятував життя захисників та захисниць України.

Сьогодні 30-річний санінструктор медичного пункту механізованого батальйону сержант Владислав воює на Світлодарській дузі. За три роки армійської служби він набув чималого досвіду, яким ділиться із молодими колегами - військовими медиками.

«Після закінчення медучилища в 2011-му році, я працював у бригадах швидкої допомоги в рідному Павлограді на Дніпропетровщині. Робота фельдшера була дуже важкою, але не такою небезпечною як на фронті. У 2014-му воювати із окупантами пішли мій двоюрідний брат та близький друг», — каже воїн Об’єднаних сил.

Владислав теж прагнув стати на захист Батьківщини від загарбника. Хлопці ж всіляко відмовляли друга. Мовляв, йому треба рятувати людей у тилу, а вони за нього битимуть ворогів. Проте на їх аргументи не погодився.

«У травні 2016-го сказав батькам що поїхав у відпустку в Карпати, а сам приєднався до лав Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Тоді, я уперше поїхав до району ведення бойових дій. Розташувалися неподалік Новоайдару на Луганщині. Пам’ятаю, як пишався цією роботою, адже два роки прагнув потрапити туди. Окрім військових, ми лікували ще й цивільне населення», — згадує військовослужбовець.

У наступні два роки Владислав періодично виїжджав із мобільним шпиталем до різних прифронтових населених пунктів. Разом із однодумцями лікували воїнів і місцевих мешканців та були раді, що робили важливу роботу в інтересах України.

«За два роки добровольчої діяльності я набув чималого практичного досвіду, тому логічним стало те, що у вересні 2018-го, я став військовослужбовцем однієї з бригад ЗСУ. З того часу пройшов всі первинні посади бойового медика та дослужився до сержанта. Зараз перебуваю вже у третій ротації. На жаль, Світлодарська дуга була і залишається однією із «гарячих точок» на лінії фронту. Це означає, що в мене завжди чимало роботи і від правильності моїх дій залежить порятунок життя воїнів», — говорить санінструктор медичного пункту сержант Владислав.

Джерело: 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького