• Головна
  • Четвертий кар’єр, або «Калюжа» на Житомирщині: неперспективна перспективність
КАЛЮЖА
13:36, 14 лютого 2022 р.
Надійне джерело

Четвертий кар’єр, або «Калюжа» на Житомирщині: неперспективна перспективність

КАЛЮЖА
Четвертий кар’єр, або «Калюжа» на Житомирщині: неперспективна перспективність

Кожний кар’єр, що розташований поблизу Малина має свою неповторність, оригінальність і навіть таємничість. З часом вся його історія обростає легендами, проте зберігає свою дивовижність. Не став винятком у цьому і Малинський гранітний кар’єр УПТК Київського обласного облавтодору, що розташовувався за 0,5 км від с. Городище (з 1974 року цей населений пункт включений у межі міста Малин) та за 2 км на північний схід від с. Українка. Неподалік кар’єру, близько 300 м, пролягає залізнична магістраль Київ-Ковель.

Читайте: також У родини вісім дітей! Мати-героїня з Житомирщини: Нічого б не вийшло без допомоги мого чоловіка

Рельєф ділянки кар’єру доволі рівномірний, маючи поверхневі позначки від 132 до 137 м над рівнем моря. Власне кар’єр знаходився у низинній частині лівого берега р.Ірші, в зв’язку з цим частина кар’єрної зони осінньо-весняний період частково піддавалася затопленню.

Власне розроблятися кар’єр почав із Городищ енської ділянки у 1970 році. З геологічного боку родовище, на якому розташований кар’єр, складається з породи докембрійської ери, продукти їх руйнування та осадових утворень палеогенного і четвертинного періодів. Кристалічні породи докембрію представлені гранітом сірого, зеленувато-сірого і сірувато-рожевого кольорів, середньої та великої зернистості. При цьому гранітне родовище є подібним за своєю структурою та мінералогічним складом. У товщі гранітів виокремлюється три зони: свіжі граніти, граніти, що зачеплені вивітрюванням та вивітрені граніти. Перехід між цими зонами поступовий. Потужність вивітрених гранітів коливається від 0,25 до 3,9 м.

Корисною копалиною на родовищі, де був утворений Малинський кар’єр УТПК Київського облавтодору є граніти, що зачеплені вивітрюванням, потужність яких складала 0,25-3,5 м, та свіжі граніті. До розкривних робіт на родовищі відносили рихлі осадові породи четвертинного періоду та палеогенного віку, дерева, гідрослюдисто - каолінові породи, а також вивітрені граніти (потужність яких становила від 0,5 до 6, 1 м). Уцілому ж, потужність розкривних порід у межах кар’єру коливається від 2,8 до 16,8 м.

Гідрогеологічні умови родовища є доволі складними, що обумовлені насамперед наближеністю до нього річки Ірша. В межах ділянки є два водоносні горизонти. Граніти відрізняються незначною водомісткістю та низькими фільтраційними властивостями. Водоносні горизонти гідравлічно пов’язані, мають спільний режим і умови живлення, а також єдиним водоносним комплексом. Живлення водоносних горизонтів змішане та здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а також підживлення з боку водорозділу в одами р.Ірші.

Водомісткими породами першого водоносного горизонту є піски та дерева. Його потужність змінюється від 0,5 – 5, 8 м до 10-15 м. До початку здійснення гірничих робіт підземні води знаходилися на глибинах 0,6 – 2,2 м при абсолютній позначці статичного рівня 133,2 – 135,2 м, при цьому коефіцієнт фільтрації рихлих порід складав 0,27 – 0,35 м/доба. Нижній водоносний горизонт приурочений до тріщинуватої зони кристалічних порід. Він розповсюджений скрізь потужністю від 0,8 до 35,2 м, середнє значення коефіцієнта фільтрації становить 0,53 м/доба. Фактичні водні надходження в кар’єр складали 30-60 м3/год.

Розробка кар’єру здійснювалася за технічним робочим проектом, який був складений комплексною геологічною експедицією «Укргеологбуд» Міністерства будівництва Української РСР в 1977 році. На розробку корисної копалини видавався гірничий відвід площею 19,1 гектари, а саме під кар’єр та промисловий майданчик, Житомирським обласним виконавчим комітетом на землях колгоспу «Україна с.Українка. Власне Малинський кар’єр закладався із східної частини родовища, де потужність розкривних порід була мінімальною, що у свою чергу відповідно зменшувало витрати для такого типу робіт.

Відпрацьовані рихлі породи розкриття завантажувалися і транспортувалися за допомогою екскаваторів Э-2503 та Э-5124 та автосамоскидів КрАЗ-2565 і БелАЗ. Розробка кристалічних порід здійснювалася за допомогою бурильно-вибухових робіт методом підземного розташування зарядів. Свердловина бурилася станками СБУ- 100Г (діаметр свердловини 105 мм) та СБУ – 125. Завантаження гірничої маси здійснювалося екскаватором Э-2503 та автомобільними самоскидами. Розкривні породи використовувалися для спорудження дамб, а також відправлення у відвали.

Незважаючи на нетривалість експлуатації Малинського кар’єру, в 1993 році постало питання недоцільності подальшого видобутку кристалічної породи. Основними причинами закриття кар’єру були несприятливі гірничо-геологічні умови, складності здійснення гірничих та бурильно-вибухових робіт, з причини обмеженості, обумовленої положенням кар’єру між річкою Ірша та залізницею. До того ж, додавалися проблеми із негативними екологічними наслідками для частини житлового сектора Малина, який знаходиться поруч із гранітним кар’єром. У зв’язку з цим було розроблено проект «мокрої» консервації розробленого простору із заповненням його підземними та атмосферними водами до прогнозованого рівня.

На момент припинення гірничих робіт у кар’єрі, визначалися наступні показники:

  • збалансовані запаси Городищенської ділянки Малинського родовища становили 5245, 4 тис. м3;
  • промислові запаси складали 4746, 0 тис. м3;
  • вилучені запаси – 1570, 7 тис. м3;
  • залишкові запаси на 1 січня 1994 р., які підлягали консервації становили 3647, тис. м3;
  • розміри (по верхній лінії виробітку) – довжина до 520 м, ширина від 260 до 360 м;
  • досягнута продуктивність по кар’єру з видобутку гірничої маси становила 100 тис. м3/рік, з розкриття – 80 тис. м3/рік;
  • параметри системи розробки – борти сформовані двома виступами: розкриттям (висота коливалася від 4 до 10 м) та видобутком (від 10 до 16 м), робочий горизонт складав +116 м;
  • глибина розробки простору – 20 м.

Після завершення гірничих робіт усе обладнання було вивезене з кар’єру, також було демонтоване обладнання, водовідводу, ліній електропередач, освітлення та інше. У зв’язку із зупинкою і демонтажем водовідливу, розпочався процес відновлення рівня підземних вод та заповнення кар’єра водою. На 1996 рік кар’єр практично був заповнений водою до відмітки рівня води близької до початку розробки родовища. На промисловому майданчику кар’єра було розташовано комплекс будівель і споруд з обслуговування кар’єру, автотранспортний цех, дробильно-сортувальний комплекс, склади різного призначення та ряд допоміжних споруд. До найбільших будівель заводу належали:

дробильна установка, будівля адміністративного корпусу, приміщення контрольно-пропускного пункту – прохідна, їдальня, вагова, електропідстанція і будівля майстерень, бензоколонка, склад матеріалів, вагони-гуртожитки.

Зокрема, дробарний цех був оснащений дрбарками СМД-109, грохотом та конвеєрами – транспортерами КМ.

Загалом, запаси родовища кваліфікувалися за трьома категоріями:

- категорія А – запаси, що були розміщені по мережі 100х100 м становили 1251, 9 тис. м3;

- категорія В – запаси, що були розміщені по мережі 200х200 м становили 1174, 5 тис. м3;

- категорія С – запаси що розміщені по мережі 200х400 м становили 2819, 0 тис. м3. Загалом ці запаси дорівнювали 5245, 4 тис. м3. Промислові запаси визначалися, з урахуванням втрат корисної копалини, в обсязі 4746, 0 тис. м3. При цьому, за період з моменту вступу кар’єра в експлуатацію і до факту припинення гірничих робіт було видобуто 1570, 7 тис. м3. Залишкові запаси кар’єру за станом на 1 січня 1994 року становили 3674, 7 тис. м3.

У «Проекті консервації Малинського гранітного кар’єру УПТК Київського облавтодору» зазначалося, що подальша розробка кар’єру можлива лише при нарізці нового робочого горизонту (+103 м) і у свою чергу для цього потрібна була нова транспортна траншея. Загальна глибина розрізу при цьому повинна становити 30 м. Бурильно-вибухові роботи повинні таким чином здійснюватися з урахуванням недопущення послаблення (порушення) водоохоронної товщі під р. Ірша. До цього ж додавалося й питання, що при здійсненні вибухових робіт необхідно зупиняти рух потягів залізницею Київ-Ковель на ділянці Тетерів-Коростень. Тому, необхідно щоразу отримувати відповідне «часове вікно» на здійснення цього роду гірничих робіт у кар’єрі.

Теоретично можливим був би розвиток гірничих робіт у західному напрямку родовища. Для цього, у свою чергу, виникає потреба переміщення дамби, розташованої вздовж західного борту за західну межу кар’єру. Це дуже б ускладнювало б питання подальшої розробки родовища і робило б його фактично нереальним. До того ж, західна сторона родовища характеризується великою потужністю розкривних робіт, що значно б збільшувало собівартість готової продукції, яка вже на момент закриття підприємства перевищувала ринкову ціну. Окрім цього, потреби ринку цілком перекривалися виробництвом щебеню на найближчими підприємствами, які розташовувалися в районі Малина та Гранітного.

Загальні витрати на консерваційні роботи складали, за цінами 1995 року, близько 51, 2 млрд. українських карбованців, що дорівнювало 285 тис. доларів США. При цьому вважалося, що протягом 8-10 років відбуватиметься відновлення рівня ґрунтових вод, який становитиме близько рівня, зо був до початку гірничих розробок. Окрім цього виключалася можливість будь-якого забруднення підземних вод у результаті консервації кар’єру.

В принципі так і відбулося, оскільки за кілька років після закриття підприємства тут утворилося мальовниче озеро, яке привабило як місцевих мешканців, так і приїжджих туристів не лише своєю красою, а чудовою можливістю цікаво організувати індивідуальний та сімейний відпочинок.

Так, у серпні 2011 року тут утворився перший і поки що єдиний в Україні підводний музей. Ініціатива створення та утримання цього унікального музею належить вітчизняним дайверам. Відвідати цей музей може кожний громадянин, оскільки доступ до об’єкту вільний. Протягом кількох сезонів дайвери привозили сюди і опускали на дно водойми різноманітні експонати, серед яких: мотоцикл, трансформаторна будка, макети польських підводних мін, ракета, кований якір, гармати, насосна станція і навіть кілька оригінальних скульптур. Ці об’єкти ретельно вичищені і не створюють жодної загрози довкіллю. Велика частина матеріалу для музею була надана різними дайверськими клубами України. Видимість у воді, в залежності від сезону, варіюється від 2 до 12 метрів. Вважається, що оптимальним періодом відвідання підводного музею є час від січня до червня місяця.

Проте, творіння організації «Dive Time» у 2015 році опинилося під загрозою, оскільки одна із фірм збиралася викачати воду і розпочати видобуток граніту та виробництво щебеню. Підприємство ТОВ «БМ Граніт-У» взяло в оренду територію колишнього Малинського кар’єру і вважає, що більш перспективним розвитком цієї території є саме видобуток граніту. Тому, представники компанії взагалі не розглядають перспективи «Калюжі» у якості рекреаційного об’єкту.

Такий підхід представників бізнесу призвів до протистояння із громадськістю Малина. Місцеві мешканці рішуче виступили на захист об’єкту як рекреаційно-туристичної зони. До того ж, відновлення гірничо-видобувних робіт у колишньому кар’єрі призведе до серйозного погіршення екологічної ситуації на території Малинської міської громади.

Читайте також: На Житомирщині ще два колективи підтвердили звання «народних»

Окрім цього, Малинський кар’єр, на думку окремих фахівців, являє собою цінність для подальшого розвитку комунальної інфраструктури. Зокрема, це стосується питання забезпечення містян якісною водою у побутових цілях. Подібні проекти уже втілені в ряді країн світу. Такий комплексний підхід щодо майбутнього використання самої водойми і води з неї дасть можливість вирішити ряд господарських та соціальних питань.

Після свого закриття і консервації життя кар’єру не припиняється. Подальша його повністю залежить від діяльності людей. Питання тільки в тому у що цей кар’єр перетвориться і яку роль він гратиме у господарському житті населення на території, де він знаходиться.

Студінський В. Четвертий кар’єр або «Калюжа»: неперспективна перспективність // Малинські новини. – 2022. – 10 лютого. - С.4.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#калюжа #еко #житомирщина #житомирська #область #новини #інформація #новини житомира #новини житомирщини #водойма #довкілля
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...