«Здебільшого приходять не за допомогою, а шукають людської уваги та підтримки», - волонтер

Війна забирає життя та руйнує міста. На жаль, багато українців відчувають продовольчу кризу, нестачу медикаментів. У кожній області розгорнуто штаби з гуманітарних та соціальних питань, які активно працюють над розв'язанням конкретних проблем мешканців та вимушених переселенців в умовах війни. Хаб по забезпеченню медикаментами та предметами першої необхідності мешканців та вимушених переселенців розгорнуто і на базі Фонду братів Кузьміних у Житомирі.

Ліки, засоби гігієни, перев'язочні матеріали волонтери збирають за індивідуальними заявками, які можна залишити на «гарячі лінії» (093)5017495 та (068)4042668, у будні з 10:00 до 17:00 год. Відтак, заявник отримує адресну допомогу відповідно до потреб родини.

«Географія допомоги нашого штабу постійно розширюється. Ми відправляємо машини, вантажі для переселенців і наших військових. Окрім того, щоденно забезпечуємо гуманітарні потреби мешканців округу і людей, які змушені покинути свої домівки та шукати прихистку в нашій області», - зазначає волонтерка Світлана, яка працює з першого дня відкриття гуманітарного хабу.

Спочатку працювала одна телефонна лінія для прийому заявок, пізніше – додали ще одну, віднедавно приймаються заявки і по вайберу.

«Роботи у хабі достатньо: все більше люди дізнаються про можливість отримати допомогу і телефонують. Далі ми збираємо пакунки за індивідуальними потребами і запрошуємо заявника прийти його забрати. Здебільшого до нас приходять не за допомогою, а просто шукають людської уваги та підтримки. Дехто розповідає свої історії, які не полишають нас, які є прикладом щоденного героїзму або великого людського болю», - розповідає Світлана.

• Молода мама Ірина, яка виховує особливу дитинку. Соромилася звернутися за підгузками, врешті наважилася. Прийшла. На зекономлені кошти придбала для своєї донечки спеціальну подушечку-підтримку, щоб дівчинка змогла сидіти.
• Родина з маленькими двійнятами полишила домівку, втікаючи від війни. Знайшли тимчасовий прихисток під Житомиром. Думками постійно в Запорізькій області, там залишилася їх бабуся.
• «Чоловік на війні» – найчастіші звернення, але запам’яталася Оксана. Вона останній місяць чекає хоч якоїсь звістки від нього. Тут, у Житомирі, два тижні тому він став татом. «Повідомте Олексію, що у нього народився син», - плаче Оксана і відчуває, що чоловіка вже нема в живих.
• Тетяна. Орки вбили чоловіка і поранили доньку. Вона не може більше повернутися у Бучу. Там більше нема її домівки. Таня не плаче і не може дивитися людям в очі. Війна відібрала її коханого. Має жити далі, заради доньки.
• Пенсіонери Катерина та Микола, житомиряни. Прийшли до нас за наборами особистої гігієни, дякували за небайдужість. А ще дуже довго розмовляли. Людська щирість та вдячність.
• Бабуся Надія для маленької внучки шукала ліки «на крайній випадок», які знімають приступ бронхіальної астми. Знайшли ліки. Встигли. Плакали з бабусею усім колективом волонтерів.

Гуманітарний штаб працює у Житомирі, але є можливість отримати також у Любарі, Чуднові, Романові, Мирополі - туди щотижня формується за заявками відправлення.