• Головна
  • Розмова з Ларисою Косач про те і про се
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
13:55, 16 травня
Надійне джерело

Розмова з Ларисою Косач про те і про се

ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Розмова з Ларисою Косач про те і про се

РОЗМОВА З ЛАРИСОЮ КОСАЧ ПРО ТЕ І ПРО СЕ

1. Ларисо Петрівно, люди кажуть, що Ви затята націоналістка. Та невже?

- Я не знаю, звідки пішла ся слава, що я така ненавидна націоналістка. Часто люде, познайомившись, дивуються, що я не їм великоросів, поляків і инш[их], наче-б то я коли признавалась до каннібальського profession de foi!

Читайте також: Білий лелека: Символізм в українській культурі

2. Признавайтесь, читали "Капітал" Маркса?

- Лише половину «Kapital’у» «проштудировала» («читати» його не можна), і, знаєш, чим далі читаю, тим більше розчаровуюсь: я не бачу тієї «строгой системы», про яку говорять фанатики сеї книжки, бачу багато фактів, чимало дотепних гіпотез і ще більше просто дотепів, але багато зостається для мене темного, невиясненого, недоговореного і в науковій теорії, і в практичних виводах з неї. Ні, видно, се novum evangelium все-таки потребує більше безпосередньої віри, ніж її у мене єсть.

2. Чи можна назвати патріотом України людину, яка розмовляє українською?

- У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-укр[аїнськи] (а надто вже коли писати дещицю), щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями і т. п. Така легкість репутації приманює многих. Ще тепер можна у нас почути фразу: «Як се? От Ви казали, що NN дурень і тупиця, а він же так чудово говорить по-нашому!» «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи. От, напр[иклад], «переконання» декого з баранячого стану: одурити москаля, одурити австріяка (німця), одурити поляка, щоб вони нам самі своїми руками жар загребли, а потім їх на тому жару присмажити (так, наче б сі три народи справді тільки на шашлик годились).

3. Як, на Вашу думку, російська преса впливає на українців?

- Біда, що більшість нашої української громади сидить на самій нужденній російській пресі, а через те не бачить як слід світу – ні того, що в вікні, ні того, що поза вікном. Як я побачила у Відні російські газети, то мені за них «вчуже стыдно» стало, а надто було жаль бідної російської публіки, що мусить такі ліберально-поступові газети читати як напр[иклад] «Новости».

6. Чому деякі політичні партії не виправдовують очікувань українців?

- Вкраїна бачила не раз, як тії закоханці – надвечір забували все, про що співали вранці. Ще теж я не розумію, чого вибори так дорого коштують. Коли ж гроші потрібні «для впливу», то їх шкода на се, бо се значить оплачувати деморалізацію. Ліпше обернути ті гроші на що кращого. Міцна партія мусить мати вплив і без грошей, а инакше її вплив нічого не варт, хоч би й як багато коштував.

5. Що б Ви обрали: гірку правду чи солодку брехню?

- Я люблю держати мої відносини im Klaren, і ніщо мене так не мучить, як невиразна фальш. Москалі кажуть: «Худой мир лучше доброй ссоры", але я вважаю якраз навпаки: ліпше щиро посваритись, ніж нещиро миритись.

6. Якщо любите гірку правду, то знайте: останнім часом люди не так активно цікавляться Вашою творчістю. А от що Ви їли, яку білизну носили - ця інформація йде на ура.

- Невже справді, ми, поети, мусимо жити завжди "на розпутті великому" і віддати людям на осуд скажу навіть, на поталу — не тільки свої думки і свою роботу, а навіть все життя. Не знаю, як для кого, а для мене та хвилина, коли б я побачила свою докладну біографію в друку, була б найприкрішою хвилиною мого життя, дарма, що в моїй біографії не знайшлось би нічого ні особливо цікавого для людей, ні надто ганебного для мене самої.

7. Що б Ви сказали людям, які Вас ідеалізують, називають "святою жінкою"?

- Нащо Ви мене так ідеалізуете? Я справді боюсь сього! Аже коли хто розчарується в своєму ідеалі, то зараз йому хочеться розбить сей ідеал, за те, що він ніби то брехав. Ну щó, як Вам коли захочеться розбить мене? Не уважайте мене за ідеал, бо я не варта сього, скажу більше, — ніхто не вартий сього, бо ідеал, се ідея, а не людина.

8. На завершення процитуйте щось оптимістичне зі своїх творів.

- Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам воріття!

Берімось краще до роботи,

Змагаймось за нове життя!

Дякуємо!

(Розмова побудована на фрагментах з листів і творів Лесі Українки).

Джерело: Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей Лесі Українкиф

Читайте також: На Житомирщині майстер створює із скляних відходів вітражі, — ФОТО

Підписуйтесь на нас у соціальних мережах, ще більше оперативної інформації тут:

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#леся українка #житомирщина #житомирська #область #письменниця #поетеса #новини #інформація #література #історія #спогади #новини житомира #новини житомирщини #лариса петрівна квітка косач
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...