Не робіть із себе біду. Практичні поради у щотижневому звіті благодійного фонду

Доброго дня, шановні читачі. у Міжнародному благодійному фонді “Асоціація гуманітарних центрів” розпочата серія корисних щотижневих звітів, щоб розповісти про свою діяльність та зробити ще трохи більше для нашої перемоги. Якщо в неї буде відгук - будемо писати і надалі.

Ідея дуже проста - кожної суботи один із керівників департаментів благодійного фонду буде ділитись результатами роботи за тиждень, а також звітувати за свій робочий місяць. У наших звітах ви побачите не просто “цифри”, але й людські душі. Переживання і думки тих, хто кожного дня працює на гуманітарному фронті.

По-перше, щодо тижневого звіту:

• з 20.05 по 27.05 Єдиний Медичний Волонтерський Центр безкоштовно надав 342 медичні консультації (9937 всього), з надаванням ліків та проходженням обстеження (за необхідністю)

По, друге - ми маємо намір представити Україну на міжнародному фестивалі "Burning Man".

З нашою музикою і культурою. Ідеями. Глобальний привід - розбудова новітньої України за принципами сталого розвитку. Необхідний планеті мир в Україні.

Лейтмотив табору - Ukrainian Embassy of Creative Economy. Усвідомлене ставлення до оптимального використання всіх ресурсів планети. Максимально залучаємо світову українську діаспору, користуємося кожною нагодою підтримки від організаторів та учасників події.

А тепер про поради та тиждень з життя засновника Єдиного медичного волонтерського центру, Олексія Калмикова, Лікаря, вченого, педагога і підприємця, який вже третій місяць разом з командою із сотень лікарів та інших фахівців рятує людські життя.

“... Радий усіх привітати. Дуже хочеться поговорити про людей, про нас з вами. Казати буду правду, без прикрас, ґрунтуючись на особистому.

З початком повномасштабної війни перед нашим суспільством постало багато викликів, і ми об’єдналися перед лицем ворожої загрози. Звісно ж, це не було дуже просто. Як у кожного українця, моє оточення поділилося на кілька категорій. Одна - з тих, хто докладав максимум зусиль або хоч щось робив, відчуваючи себе частиною чогось великого, прагнучи якнайшвидше переможно завершити війну. Друга - з тих, хто або якнайшвидше покинув свою країну, або забився десь, не переборюючи свій страх та піддавшись залякуванню армії ворога, і просто перечікує.

Згадуючи спроби вторгнення ворога в Харків, я розумію що відчував таку довіру до людей та від людей, якої не відчував ще ніколи. Як же багато втратили ті, хто просто відсиджується! Сердешно дякую усім, хто залишився українцем, а насамперед - проявляє свої кращі якості.. Такі зміни громадянського суспільства мають свої апогеї, і, мабуть, один з них ми вже пройшли - тож прийшов час поговорити про них, наші здобутки та втрати. Давайте станемо ще кращими?

По-перше, часом усі ми трішки десь перегинали (стосується і моєї поради щодо здоров'я, але про це трішки згодом). Я сам особисто (а впевнений, що серед читачів також багато хто), часто брав на себе по-максимуму справ - а вже потім розбирався. Хотілось як краще, хотілось допомогти якомога більшій кількості людей. З часом почав розуміти, що в такому темпі мені самому скоро знадобиться допомога… До чого це? Варто знати міру. Долучати помічників. Вже зараз не перелічити випадків, коли через свою відданість справі люди здобували нові хвороби, виснажуючи тіло та психіку.

По-друге, підійшов найкращий час, щоб визнати одну з головних помилок нашого суспільства. Важливо розуміти та прийняти це. Війна насправді йшла з 2014 року, і якби я й усі ми відтоді робили хоча б 1 % від того, що робимо зараз - може, і не було б такої ситуації, як тепер. Ця гримуча суміш почуттів сорому за себе і відповідальності за людей особливо мотивує сьогодні (хай негативно, але потужно).

По-третє, щодо незмінного, фундаментального. З початком війни суспільство здобуло шанс “обнулитися”. Не припускати корупцію, порушення права та моралі… Чи скористаємося ми цим? Чи всі скористаються? Дивно спостерігати, як закляті корупціонери-держслужбовці під шквалом артилерійських обстрілів опікуються інфраструктурою населеного пункту, а відверті бандити доєднались до лав захисників - і сумлінно стали на захист Батьківщини… Проте, без явних злодіїв і просто неадекватних осіб не обійшлося. Не буду наводити приклади. Ми живемо в одній країні та прекрасно знаємо про що та й (подекуди) про кого йдеться.

Відокремлювати падлюк від людей - одна з найважливіших наших, як суспільства, задач. Саме від нас з вами залежить майбутнє України, так як ніколи. І це ще один виклик. Тож давайте приймемо його як можливість?

В заключенні, нарешті про тему сьогоднішньої статті. Ці кляті орки забирають життя наших людей. Цивільних, військових - немає різниці. Не допомагайте їм зневагою до власного здоров’я, нам потрібні здорові та працьовиті люди! Про основні правила здорового життя та мої рекомендації я записав відео-ролик. Будь ласка, подивіться його та сприйміть серйозно. Здорова людина допомагає країні та суспільству. Не здорова - сама потребує допомоги.”

До зустрічей у наступному тижні! Його ми присвятимо Георгію Капністу, засновнику інвестиційної компанії та одному з директорів Благодійного фонду “Асоціація гуманітарних центрів”.