"Такою я зроду не була": коментарі до портретів Лесі Українки

Мільйони користувачів щодня діляться світлинами в Instagram. Для перетворення зображення в шедевр, застосовують різноманітні фільтри. У часи Лариси Косач не було соціальних мереж, проте вона залюбки фотографувалася на згадку і легко відфільтровувала кращі портрети від нікудишніх. Страшенно не любила пафосу.

Коментарі до деяких портретів оприлюднили в Новоград-Волинському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки.

Читайте також: Білий лелека: Символізм в українській культурі

Лариса Косач, 1896 р.

Лариса Косач, 1896 р.(взято зі fb-сторінці Т.Скрипки)

Фото зроблене в ательє фотографа Генріха Лазовського у Києві, вул. Прорізна, 4.

"Сама Леся не признавала сього портрета анітрохи подібним до себе", - розповідав Климент Квітка. Пояснила це так: "Такою я зроду не була. Може, моїм прихильникам, що видають мій портрет, хотілося б, щоб я була такою, - се діло вподобання".

"Справді, людина не може знати себе в усіх виразах, - продовжив її чоловік, - бо бачить себе тільки зрідка в свічаді, притім же в ті моменти, як людина дивиться на свій образ, звичайно, не буває такої розмаїтості виразів, як в натурі. Знаючи близько Лесю 15 літ і постерігаючи її вираз в різні моменти життя і в різних настроях, запевняю, що пишно-надменного і холодного виразу в такім роді, як на тому розпростореному портреті, не було в неї ніколи за сей період".

Лариса Косач, 1901 р.

Лариса Косач, 1901 р. (взято зі сторінки Музею І.Франка)

Знято у «Фотографічно-артистичне ательє» Яна Кржановського у Чернівцях. Письменниця сфотографувалась, коли була в гостях у подруги Ольги Кобилянської.

Лесина сестра Ізидора Косач-Борисова написала в 1963 році:

«Це фото, що сама Леся і всі близькі її вважали за найкраще».

"Скромний вираз на тій карточці без порівняння ближчий до властивого Лесі виразу, - стверджував К.Квітка. - Можу засвідчити, що й сама Леся находила цей знімок подібнішим, хоча находила, що на ньому вираз занадто вже смиренний. "Baranek bozy", - казала вона, жартуючи про тую карточку".

Лариса Косач, 1913 р.

Лариса Косач, 1913 р. (одна з останніх її світлин)

Йдеться про декілька останніх прижиттєвих світлин Лариси Косач, зроблених у різних ракурсах. Знімав двоюрідний брат Юрій Тесленко-Приходько у квартирі Олени Пчілки на вул. Маріїнсько-Благовіщенській, 101 (будинок С. Лаврентьєва), 6 травня 1913 р.

На думку Квітки, ці знімки незвичайно гарні по техніці, але вирази на них неправдиві і випадкові:

"В сій опінії я розходився з самою Лесею - вона находила сі знімки вповні влучними".

Портрет Лесі Українки. Художник – І. Труш. Полотно, олія. Київ-Львів, 1900 р.

Іван Труш писав портрет на замовлення Львівського наукового товариства імені Шевченка (НТШ) у недобудованому приміщенні Київського музею старожитностей і мистецтв (нині – Національний художній музей).

К.Квітка назвав його "найбільш вартим репродукції":

"Хоч треба зазначити, що тоді вираз Лесі був виключно втомлений. Вираз Лесиних очей тоді був якийсь заволочений, і навіть в останні роки життя її, коли нова форма процесу труїла її, порушуючи обмін речовостей, вираз очей її був далеко ясніший".

Дещо по-іншому відреагувала письменниця:

«Була я в редакції «Вісника», де мала приємність бачити свій портрет, мальований в Києві, – не знаю чому, але воно чогось таки смішнувато на се дивитись».

Портрет Лесі Українки, 1900 р.Оригінал художник продав графу Леону Пінінському, а для НТШ написав копію.(взято з Вікіпедії)

Читайте також: На Житомирщині майстер створює із скляних відходів вітражі, — ФОТО

Колись побутував міф про те, що Лариса Косач була мужеподібною письменницею з широкими плечима і насупленими бровами. Цей образ втілювали у пам'ятниках, меморіальних дошках, на картинах. Добре, що зараз цей стереопип зникає. Адже перед нами - не чоловік, а тендітна і гарна жінка.

Джерело: Новоград-Волинський

літературно-меморіальний музей Лесі Українки

Підписуйтесь на нас у соціальних мережах, ще більше оперативної інформації тут:

• Telegram
• Instagram
• Facebook