Свідки тисячолітньої давнини

СВІДКИ ТИСЯЧОЛІТНЬОЇ ДАВНИНИ

Нещодавно житомиряни святкували 1138 річний ювілейвід часу заснування міста. А от коли дійсно виник Житомир?Що про це говорять історики і краєзнавці і які з цьогоприводу наводять дані?

У міському сквері, розташованому в центральній, історичній частині міста, між вулицями Кафедральною і Рильського, стоїть величезний камінь, на лицьовій частині якого золотими літерами написано: “Року 884 тут було засновано місто Житомир”. Відомо, що зазначена на камені дата взята із місцевого переказу.

Понад 170 років тому, представник військового відомства штабс-капітан Фрітче у виданні першого відділення департаменту генерального штабу “Военно-статистическое обозрение Российской империи”, видрукуваному в Санкт-Петербурзі 1850 року і присвяченому Волинській губернії, оприлюднив вище згаданий переказ. За ним “по убиении киевского князя Оскольдира, дюбимец его и советодатель Житомиръ, со многою дружиною, не желая служить убийцам любимого князя, удалился с двором своим в леса земли Древлянской и на высокой скале при соединении рек Каменицы и Тетерьве (ныне реки Каменка и Тетеревъ) основал замок, получивший потом название от имени своего повелителя”. Звідки взявся переказ, невідомо. В тексті лише вказано, що про нього дізналися з розповідей, але з ким – незрозуміло. На початку опису автор доволі конкретно вказав, що “час заснування Житомира, нині губернського міста Волинської губернії – невідомий, але якщо вірити переказу, то його було започатковано в часи правління князя Олега (882-912 рр.), тобто наприкінці ІХ – на початку Х ст. (Рис. 1) [Военно-статистическое обозрение, 1850, с. 127].

Через три десятиліття, на сторінках “Пам’ятної книжки Волинської губернії” було видрукувано невеличку працю житомирського поліцмейстера Т.І. Вержбицького “Краткое описание города Житомира”. Автор, зокрема, відзначив, що “Житомир – досить давнє місто Києво-Волинської землі. Про час заснування його точних відомостей немає”. Натомість наводить той самий переказ, але вже з деякими змінами у тексті і додає, що “Житомир засновано у другій половині ІХ ст., тобто у 884 році по Р.Х. радником і слугою норманських витязів Аскольда і Діра” (Рис. 2) [Вержбицкий, 1887, с. 3].

Тривалий час в руках дослідників крім переказу нічого не було. Та й він розділив їх на два табори. Одні притримувалися версії переказу, а інші зараховували її до числа недостовірних і такої, що не заслуговувала довіри. І так тривало до середини ХХ ст. А що робити, коли переказ перестав бути ваговим аргументом у визначенні часу виникнення міста?

Розв’язати цю проблему взялися науковці, які за основу взяли зовсім інші джерела. Вони вважали, що лише археологічні дані зможуть хоч якось прояснити це болюче

питання. У 1953 – 1954 рр. науковим співробітником Житомирського обласного краєзнавчого музею

І.С. Винокуром проведені розвідки на території і околицях міста, у тому числі в його історичній частині – Замковій горі. В результаті були зібрані фрагменти глиняного посуду древлянського часу і періоду Київської Русі. Результати своїх розшуків науковець виклав у досить змістовній статті “Стародавній Житомир”, що була надрукована на сторінках обласної газети “Радянська Житомирщина”. На його думку, Житомир бере свій початок з городища на Замковій горі, появу якого на основі зібраних матеріалів, відносив до VIII – IX ст. [Винокур, 1955, с. 3].

Пізніше вчений змінив дату і уточнив соціальний статус городища на Замковій горі. Його появу відніс до ІХ – Х ст. Вважав, що його слід зарахувати до групи феодальних замчищ, які становили укріпленні садиби відомих з літописів “лучших” (нарочитых) мужів древлянських з їх “родами”. На городищі жили феодали та їхні дружинники, а на прилеглих до них поселеннях залежні від них селяни – смерди [Винокур, 1956,с. 19].

Встановлену І.С. Винокуром вдруге дату, було підтверджено дослідженнями 1982 – 1983 рр., проведені в районі Замкової гори завідувачем відділу охорони пам’яток обласного краєзнавчого музею І.І. Ярмошиком. На підставі аналізу здобутих даних, особливо керамічних знахідок, археолог прийшов до висновку, що поселення на Замковій горі виникло у другій половині ІХ ст. [Ярмошик, 1983, № 242, с. 4; Ярмошик, 1985, с. с. 377].

От тільки зібрані І.С. Винокуром та І.І. Ярмошиком знахідки з часом були втрачені. Тому підтвердити або спростувати їх висновки тривалий час не представлялося можливим.

Упродовж 1982 – 1985 рр. автором проводилися обстеження Замкової гори, під час яких знайдені окремі знахідки древлянського часу. Одна із них, виявлена на південно-західному схилі. Представлена фрагментом верхньої частини горщика із середньо-видовженими, майже прямими, трохи відхиленими назовні вінцями, край яких зрізаний навскоси.Зріз плоский, відхилений від вертикальної лінії до внутрішньої сторони. Тулуб потовщений, поверхня груба, нерівна, бугорчаста (Рис. 3, 1) [Тарабукін, 1992/46, арк. 25, 79, Таблиця. 43-Б, 1]. Горщики з таким ознаками і моделюванням вінець відомі на поселеннях Лука Райковецької культури Шумськ, Тетеревка – І та ІІ, Райки (урочище Лука), Буки і на городищі Хотомель (Білорусь), де вони датуються у межах 1 пол. VIII – середини ІХ ст.

Окремі фрагменти ліпного і ранньогончарного посуду І тис. н.е. були знайдені упродовж 2016 р. під час археологічних досліджень в історичній частині м. Житомира. Зокрема, у шурфі № 11, закладеного у західній частині скверу, розташованого між вулицями Кафедральною і Рильського, знайдено фрагмент доволі масивної ліпної посудини, яку ідентифіковано як сковорідка [Ієвлєв, Петрасукас, Тарабукін, Хададова, 2018, с. 107, 148, Рис. 4.40, 1]. В плані кругла. Вінчик високий заввишки від рівня дна 3,3 – 3,6 см, маже прямий, трохи відхилений назовні, край заокруглений, завтовшки – 0,8 см. Стінки тулуба завтовшки 0,9 – 1,2 см Дно плоске, товщиною 0,8 – 1 см. Орнамент відсутній. Виготовлена із глини коричневого кольору із червонуватим відтінком. Тісто із домішками піску, товченого кварцу і шамоту (Рис. 3, 2). Подібні сковорідки відомі на поселеннях Тетерівка і Шумськ. Відповідають сковорідкам виду Б, для яких властиві більш високі бортики. Вони характерні для пізніх комплексів Лука Райковецької культури,в яких наявні варіанти 5 – 9 ліпного посуду, а також ранньогончарна кераміка. Такі комплекси переважно датуються ІХ ст. [Русанова, 1973, с. 14, 21, 66, 69, Табл. 14, 4, 14, Табл. 17, 6; Русанова, 1976, с. 30]

Саме цього року, лопата археолога вперше за 144 роки від початку археологічного вивчення Житомира, торкнулася території, на якій у давні часи розташовувався Житомирський замок, побудований, як вважають, на місці першого древлянського поселення на Замковій горі. У шурфі № 15, у культурному шарі, було знайдено чималу кількість різноманітних і різночасових знахідок, а серед них уламки ранньослов’янської кераміки [Петраускас, Іевлев, Хададова, Тарабукін, 2017, арк. 48, 102]. Зокрема, досить показовим виявився фрагмент стінки посудини, скоріш за все горщика. Товстостінна, виготовлена із глини світло-коричневого кольору із жовтуватим відтінком. Поверхня відносно рівна, шерехата із виступаючими на поверхні зернами кварцу. Тісто із домішками піску, значної кількості дрібно і крупно-товченого кварцу і жорстви. Зовні прикрашена багаторядним

хвилястим орнаментом, нанесеним зубчастим штампом або гребінкою (Рис. 3, 3). За певними ознаками та виходячи з аналогій, зазначену стінку можна віднести до Лука Райковецької культури і датувати її в межах ІХ – 1 половини Х ст.

До сих пір знахідки ранньосередньовічного часу були поодинокими і до того ж розкиданими на значній відстані одна від другої. Тому можна вважати певним сенсаційним відкриттям, яке сталося у листопаді 2019 р. В чому ж воно полягало?

Під час археологічного нагляду за земляними роботами на ділянці, розташованій по вул. Кафедральній, 3, на східній ділянці траншеї № 9-В, закладеної будівельниками вздовж цоколю фасадної частини будинку, у шарі темно-сірого гумусованого ґрунту, насиченого вугликами, потужністю 0,35 – 0,46 м, виявлено скупчення винятково ліпного посуду. Він складався із 35 фрагментів, в числі яких 4 вінчика, 30 стінок і 1 денце (Рис. 3, 4-8). Верхні частини посуду функціонально належать горщикам (Рис. 3, 4-6). За формою вінчика близькі до 6 – 7 варіантів ІІ типу ліпного посуду Лука Райковецької культури [Русанова, 1973, с. 11, Рис. 2, 6-7]. Відомі вони на поселеннях Тетерівка, Буки, Шумськ Житомирського, Гульск Новоград-Волинського і в урочищі Лука біля с. Райки Бердичівського районів Житомирської області. Примітно, що в представленому комплексі відсутній ранньогончарний посуд, що свідчить про його ранню дату. В комплексі наявний посуд, прикрашений по краю вінець пальцевими вдавленнями та лінійним орнаментом по стінках. Появу першого дослідники відносять до 1 пол. VIII ст. Горщики 6 – 7 варіантів, у такому сполучені на пам’ятках Східної Волині датуються в межах VIII – IX ст. [Русанова, 1973, с. 11, 20, 21, Рис. 2, 6-7, Табл. Табл. VII – VIII].

Відсутність ранньогончарного посуду у керамічному комплексі з траншеї 9-В, дає підстави звузити його датуваннядо VIII – початку ІХ ст. На жаль, об’єкт, в якому знайдено скупчення кераміки, був майже повністю знищений попереднім будівництвом і численними перекопами, а саму траншею будівельники досить швидко засипали.

Отже, в результаті багатолітніх досліджень на теренах історичної частини міста були виявлені артефакти, які підтверджують, що понад тисячу років тому в районі Замкової гори з’явилося поселення, що поклало початок безперервному історичному розвитку населеного пункту, яке в писемних джерелах XIV ст. згадується як Житомель, а потім Житомир. Виходячи з археологічних даних, можна зробити попередні висновки щодо часу появи і початкового етапу розвитку стародавнього Житомира.

1. Перше слов’янське поселення на Замковій горі з’являється у VIII або на рубежі VIII – початку IX ст., що підтверджуєраніше висловлену версію відомого українського археологаІ.С. Винокура. При цьому слід відзначити, що поселення виникло на століття раніше, ніж воно згадується у переказі.

2. Керамічні знахідки ранньосередньовічного часу із Замкової гори мають певні ознаки (форма, типологічні особливості, технологія виготовлення, орнаментація, домішки), які дозволяють віднести їх до Лука Райковецької археологічної культури. Племена цієї культури населяли терени нашого краю у VIII – IX ст. Їх ще ідентифікують з історичними древлянами,які згадуються на сторінках середньовічних літописів наприкінці ІХ – середині Х ст.

3. Цілком можливо, що на пізньому етапі існування Лука Райковецької культури на Замковій горі, на основі раніше заснованого поселення було збудовано укріплення – городище. До нього із східної та південно-східної сторін примикало синхронне за часом селище.

4. За древлянської доби населений пункт був відносно невеличким і мав двочасну структуру, тобто складався із городища і супутнього селища.

5. Трохи згодом, була освоєна місцевість в районі Замкової площі. Його поява, можливо, фіксує початок формування навколо центрального поселення, розташованого на Замковій горі, сільської округи.

6. Наприкінці древлянського та на початку давньоруського періодів, в районі Мальованки (передмістя західніше Подолу, на правому березі р. Кам’янки) починає функціонувати курганний могильник, на якому ховали мешканців поселень, що концентрувалися в районі Замкової гори. Тут, на початковому етапі його розвитку, зафіксовані поховання за обрядом трупопокладення, що зберігали окремі елементи звичаїв і обрядів закладених ще за часів існування Лука Райковецької культури, а в речовому інвентарі з’являється посуд вже іншого виду, так званого курганного типу з манжетоподібними вінцями та предмети (сережка з розетками, срібна дрібнозерниста лопасна та лимоноподібна подвійна скляна посріблена намистини), які в комплексах, в сполучені з іншими знахідками, датуються в межах 2 половини Х – початку ХІ ст.

Подальші дослідження історичної частини міста дозволять не лише уточнити та конкретизувати наведені дослідниками дані, а отримати нові матеріали з історії населеного пункту, від часу заснування якого розпочався відлік історичного розвитку стародавнього Житомира.

ДЖЕРЕЛА:

1. Вержбицкий Т.І. Краткое описание города Житомира // Памятная книжка Волынской губернии на 1888 год. – Житомир, 1887. – С. 1 – 28.

2. Винокур І. Стародавній Житомир. По матеріалах археологічних досліджень // Радянська Житомирщина. – 1955. –18 вересня. – № 186. – С. 3

3. Винокур І.С. Археологічні пам’ятки Житомирщини. – Житомир, 1956. – 28 с.

Военно-статистическое обозрение Российской империи. – Том Х. – Часть 3. – Волынская губерния. – СПб., 1850. – 158, 32, 39 с.

4. Ієвлєв М.М., Петраускас А.В., Тарабукін О.О., Хададова М.В. Археологічні дослідження в історичній частині м. Житомир у 2016 р. // Древлянські старожитності. Археологічні дослідження в Житомирі. – К., 2018. – С. 97 – 148.

5. Русанова И.П. Славянские древности VI – ІХ вв. между Днепром и Западным Бугом // САИ. – Вып. Е1-25. – М.: Наука, 1973. – 100 с.

6. Русанова И.П. Славянские древности VI – VII Культура пражского типа — М.: “Наука”, 1976. – 216 с.

7. Тарабукін О.О. Звіт про роботи Житомирської археологічної розвідувальної експедиції на територіїм. Житомира і Житомирського району в 1992 р. // Науковий архів Інституту археології НАН України. –№ 1992/46. – 94 арк.

8. Ярмошик І. Слідами легенди // Комсомольська зірка. – 1983. – 3 грудня. – № 44. – С. 3

9. Ярмошик И.И. Работы Житомирского краеведческого музея // Археологические открытия 1983 года. – М.: “Наука”, 1985. – С. 377 – 378.

Старший науковий співробітник

відділу досліджень Житомирського

обласного краєзнавчого музею

О.О. Тарабукін