«Мандрівний клубочок»: Які музеї свого часу відвідала Леся Українка

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

«МАНДРІВНИЙ КЛУБОЧОК»: ЯКІ МУЗЕЇ ВІДВІДАЛА ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Подорожуючи Батьківщиною або за кордоном, письменниця залюбки відвідувала культурні місця: театри, бібліотеки, музеї.

У червні 1891 р. Леся Українка в супроводі матері та сестри Ольги їхала на лікування до Криму. Пливли вони, за свідченням О.Косач-Кривинюк, пароплавом з Києва до Катеринослава і «спинилися в Каневі, щоб одвідати Шевченкову могилу». Звичайно ж, зайшли у «Тарасову світлицю» - перший народний музей Кобзаря. Серед речей-експонатів Тарасової хати був рушник, вишитий Лесею Українкою і Маргаритою Комаровою в Одесі. Ним прикрасили портрет Т.Шевченка.

Читайте також: Білий лелека: Символізм в українській культурі

На початку 1900 року Леся Українка була у Петербурзі. У Петербурзькому жіночому медичному інституті навчалася її сестра Ольга. "Була на балу Академії художеств, де бачила і велике панство петербурзьке, - писала Леся. - Бачила музеї, з’їздила Петербург вздовж і впоперек, на звощиках, на конках і на "вейках" (селяни-ести, що приїздять на масницю возити гуляючих петербуржців). Тільки в театрі не була, бо репертуар мало цікавий, а білети надзвичайно трудно дістати". Відвідала Ермітаж. "Коли вона була ... в Ермітажі, - згадував К.Квітка, - натрапила на картину Ван Дейка "Old puritan lady" і другу, де зображений якийсь молодий хлопець-пуританин, коротко вистрижений. Казала, що сі обличчя зовсім відповідають зложеним нею образам матері Річарда і Деві [герої її поеми "У пущі"]».

Навесні того ж року на замовлення Наукового товариства ім. Шевченка львівський художник Іван Труш малював портрет Лесі Українки. Творчий процес відбувався у стінах Київського художньо-промислового і наукового музею (нині - Національний художній музей України). "Малює тепер з мене один галичанин портрета, а сидить він аж у новому музеї на Олександрівській вулиці, то поки туди та назад, то 1½ години, а там години дві пройде, дивись – і півдня пропало", - розповідала поетеса.

Приймаючи сонячні ванни під небом Єгипету у 1909 році, Леся Українка не оминула увагою Каїрський музей: "Поки був Кльоня, то я з ним таки дещо побачила в Каїрі, а тепер уже сиджу, бо самій мені трудніше ходити. Бачили ми великі піраміди і великого сфінкса – се справді щось єдине на цілім світі! Ніякі картини, фотографії і т. п. не можуть дати справжнього поняття про душу сих камінних істот. Особливо сфінкс – він має велику тисячолітню душу, він має живі очі, він немов бачить вічність. А який там пейзаж перед очима в сфінкса!.. Не розчарував мене Єгипет, а ще більше причарував, і тепер тільки я зрозуміла його до кінця геніальний хист, як побувала в Каїрському музеї". .

«Ми написали каїрським колегам лист, у якому розповіли (нагадали) про перебування української письменниці у їхньому музеї. Генеральна директорка Сабах Абдель-Разек написала, що у їхніх архівах, на жаль, немає жодного документа про візит Лесі Українки», - розповідають у музеї Лесі Українки на Житомирщині.

Мало хто знає, що Леся Українка збирала експонати для музею, який організували при київській "Просвіті". "У Києві тепер єдиний ясний пункт на темному тлі українського життя, - писала вона О.Кобилянській, – то наша недавно відкрита «Просвіта». Се ж перше легальне українське товариство у Києві, відколи він став «губернським городом російської імперії», а то досі можна було тільки «кієвські общества» відкривати, борони боже, не українське. «Просвіта» наша хоче мати ширші завдання, ніж галицька, і, крім видавництва книжок для народу, хоче мати свою бібліотеку, книгарню, музей і всяку всячину..."

З її листа до Володимира Гнатюка: "Товариство просить присилати до музею всякі речі, які мають інтерес: етнографічний (напр[иклад], народні вишивання, тканини, убрання, посуд, музичні інструменти, писанки, моделі хат, возів, струментів і т. п.); історико-археологічний (старосвітські портрети, малюнки, документи і всякі стародавності); природничий (напр[иклад], палеонтологічні знаходи, кістяки, гербарії, мінералогічні колекції, різні препарати і т. п.); педагогічний (малюнки, альбоми, всякі колекції і т. п.); артистичний (картини, статуї, фотографічні знімки і т. п.)".

Коли діяльність "Просвіти" стала популярною, тогочасна влада вирішила підрубати просвітянське коріння. У списку "неблагонадійних" осіб, які підлягали обшуку та арешту, були Лариса і Ольга Косачівни. Що писала Ольга про їхній допит: “Звичайно, з якої речі питаються про “Просвіту”, раз слідство ведеться про політичні організації, а мені на це відповіли, що “Просвіта” — зародок, з якого потім може вийти щось політичне, бо отже було легальне Літературно-артистичне товариство, а прийшлось його врешті замкнуть”.