«Ти можеш подарувати мені шанс на друге життя…»: як у Коростені про братів наших менших дбають

Війна безжальна, але потрібно пам’ятати, що через російську агресію страждають не лише люди: не менше шкоди вона завдає і нашим чотирилапим друзям.

Чимало собачок та котиків переживають тяжкі часи: хтось втратив будинок, дехто сім’ю, але є й ті, які ніколи цього всього не мали. Когось просто викинули, залишили на прив’язі та поїхали, когось ж, у кращому випадку, віддали іншим власникам чи у притулок. Таких інцидентів, на жаль, багато, навіть у нашому невеличкому місті. Та найсумніше те, що чимала кількість жителів знають і бачать це, і нічого так і не роблять, окрім групи зоозахисників та волонтерів.

Розочка, Бімп, Жуля, Бублик – саме до них у гості нарешті навідалась і я. Зайшовши на територію тимчасової перетримки собак «Хатіко» у місті Коростені, мене привітно зустріли десятки хвостиків. Всі вони так грайливо і водночас сумно дивилися на мене, ніби хотіли розповісти свої історії. Адже у кожного з них вона є, і далеко не легка…

Ближче я також познайомилась з людьми, без яких цього всього і не було б – це сім’я Дідківських. Подружжя, яке займається допомогою безпритульним та пораненим тваринкам, яке не залишає жодної з них у біді та першими приходять на допомогу. Вони знають кожну собачку, її життєвий шлях та характер, а, розповідаючи про них, у цих людей горять очі.

То як живе «Хатіко» сьогодні, у цей нелегкий для кожного з нас час?

–«Хатіко» у постійних поточних проблемах, – наголосив керівник організації Леонтій Дідківський. – З одного боку, собачок стало менше у порівнянні з довоєнним часом. Це обумовлено тим, що раніше ми ще мали змогу приймати до себе цуценят. Наразі такої можливості у нас немає, адже ми не забезпечені опалювальними приміщеннями. Тому, на жаль, приймаємо на перетримку до себе лише дорослих собак. З іншого ж боку, ми зіштовхнулись із браком ресурсів. Тож «Хатіко» позиціонує себе, як тимчасова перетримка. Саме тому члени нашої організації активно намагаються знайти собачкам дбайливих господарів. Лише за цей 2023 рік до нас надійшло близько 15 тварин, але приблизно таку кількість ми вже встигли прилаштувати – оборот йде постійно.

Я встигла познайомитись з одним із щасливчиків, якому вдалося знайти нову сім’ю. Це Бублик – дуже активний песик з добрими та сяючими очима. Але навколо нього десятки таких самих «хлопчиків і дівчаток», які, при нагоді, дають лапку та граються зі своїм хвостиком. І всі вони потребують тепла та підтримки, господарів і близьких друзів, яким будуть вдячні всім своїм серцем та яких будуть оберігати де завгодно і коли завгодно.

Тетяна Дідківська також поділилась інформацією про першочергові кроки, коли тваринка потрапляє до їхньої організації. – В першу чергу собачка проходить обстеження, ми перевіряємо її на наявність хвороб і певних фізичних вад. З вулиці, наприклад, збиту чи загублену собаку намагаємося якнайшвидше підняти на ноги. Як ось, Бімпа – його збила машина і тривалий час він ходив весь у залізяках зі спицями у лапках, а вже навіть починає бігати. Бувають випадки, коли потрапляють дуже худі собаки, то відгодовуємо їх 2-3 місяці. Також обов’язково капаємо від блох і даємо ліки від глистів, чистимо вуха та протираємо очі. Ну і далі спостерігаємо за собачкою тиждень, якщо все добре – вакцинуємо. Кого потрібно – стерилізуємо.

Сталий режим дня, якісне харчування, регулярний огляд у ветеринарів та вакцинація, господарі – ось запорука комфортного життя хвостатих улюбленців. Всі вони хочуть отримати шанс на допомогу та друге життя. Але допомога необхідна й самим притулкам. Часто у них закінчуються місця для утримання тварин, засоби для опалення приміщень, кошти для лікування і догляду.

–Хто допомагає?

–Виключно благодійники, – повідомив Леонтій Миколайович. – Починаючи просто приватними особами і закінчуючи благодійними фондами, закордонними і місцевими. Одного разу організація «Жінки за майбутнє» передали нам дитяче харчування, то ми віддавали його цуценятам. Ми зараз який підхід по цуценятах маємо: хтось звертається, то надаємо інформаційну підтримку по прилаштуванню в групі «Хатіко» у фейсбуці, а, по можливості, допомагаємо і їжею. Також за допомогу хочемо подякувати родині народного депутата Володимира Юрійовича Арешонкова. Адже на днях ми звернулися з офіційним запитом і отримали дрова на опалення. Звичайно, є багато небайдужих людей, які також підтримують нас. Дитячі садочки та школи, просто жителі міста, волонтери, як от Лідія Коршикова, яка допомагає нам також із прилаштовуванням собачок.

Топ-потреби: корм, крупи, хліб, м’ясне, сухий корм, ветеринарна підтримка та ліки.

Весь час, поки я була там, поряд з собачками бігала та щось робила досить привітлива жіночка. Це пані Таїсія, яка не так давно працює у «Хатіко», але з кожним песиком знайома ніби все життя.

– Приходимо вранці, у нас головне – пічка, яка наразі погано працює, димить. Варимо кашу, в яку додаємо корм, кісточки, щось м’ясне або молочне. Годуємо наших песиків два рази на день, вранці і на обіді, але буває приходять якісь небайдужі, то можуть підгодувати додатково ще протягом дня. Ну і звичайно, прибирання, куди ж без цього. Коли ж тваринку стерилізують, то ми ставимо для неї клітку у закритому приміщенні і доглядаємо. На 2-3 день дивимось як загоюються шви, а потім вже вивозимо на місце, де жила раніше, або сюди до нас, – зазначила Таїса Іванівна.

Також працівниця розповіла ще декілька історій про гавкунів. У когось проблеми з очима, у іншого вона нещодавно знайшла кліщі, маленькій Жулі ось зробили щеплення від п’яти хвороб – всі вони різні. Хтось вже досить давно проживає тут, а хтось потрапив нещодавно. Поміж безпритульних собачок є і ті, кого віддали господарі. Наприклад, Сайгон і Гєра – їх залишили хазяї, коли виїжджали за кордоном, сказали, як повернуться, то обов’язково заберуть. Та про кожного з них тут піклуються і надають належну допомогу однаково.

Зауважу, що ресурси дійсно не безмежні, їх також треба підтримувати – допомагати фінансово або ж роботою. Зрештою, найкращий спосіб допомогти – взяти собі тварину, якщо ж ви дійсно готові. Особливо дівчат або стареньких собачок, які мають якісь певні фізичні вади. Адже вони, на жаль, мають набагато менші шанси на друге життя.

Як наголосив Леонтій Дідківський, основні болючі місця – це стерилізація та виховання й підняття цуценят, які залишаються викинутими на вулиці, а умов для їх утримання, на жаль, не маємо. Та якби була вчасна стерилізація, то не було б і не бажаних цуценят.

Зараз дійсно у місті побільшало безпритульних собак та зграй. Та, за словами начальника управління житлово-комунального господарства Валерія Михайловича Мартинюка, на жаль, питання із безпритульними тваринами на даний час не вирішується. На цей 2023 рік було передбачено 350 тис грн з міського бюджету – це кошти КВГП для відлову і стерилізації собак. Але у зв’язку з воєнним станом діє постанова 590 про порядок оплати казначейством всіх видатків, і дані видатки не є передбачувані, тобто вони не виплачуються. – Мову ведемо про відлов і стерилізацію. Кошти виділено, але ми не зможемо фізично їх заплатити, – каже Валерій Мартинюк.

Необхідність у стерилізації є, хоч немала кількість собачок у місті, як правило, стерилізована за минулі роки. Та поки такої можливості ми не маємо, принаймні за місцевий бюджет.

Тож не залишаймося байдужими та власними силами допоможімо нашим маленьким друзям. А ще – будьмо милосердними, не викидаймо тваринок на вулицю! Я вірю, що ми зможемо, головне – мати мету! Адже чітка мета – перший крок до будь-якого досягнення.

Валерія Барановська, КоростеньМЕДІА