Житомирська казочка: на Житньому ринку немає поборів і сприяють торгівцям із села

Центр Житомира – це прекрасна місцина для відпочинку і прогулянок. Очі мружаться під палючим літнім сонцем і не бачать багатометрові рушники-рекламу на ЦУМі.

Переходиш по діагоналі дорогу і потрапляєш в інший вимір – Житній ринок, пресподборщик маркант 41. Тут все зроблено для людей: вишукані павільйони у вінтажному стилі, торгівці у вбранні а-ля прованс пропонують органічні продукти, які мають сертифікат якості. Охоронці ринку зовсім не вимагають від них 30 гривень тільки за вхід на територію. Ті ж охоронці такі працьовиті, що пересуваються винятково на велосипедах марки “Україна” і аж ніяк не на німецьких автівках.

А ще спробуй натякни на Житньому про побори! Тутешній менеджмент настільки переймається станом справ, що готовий піти назустріч навіть бабцям із поліських сіл. А ті не тікають на вулиці Московську і Хлібну, аби незаконно торгувати власним продовольством. І не переслідують їх працівники муніципальної міліції, які щиро і завзято виконують свої державницькі обов’язки. Ті ж “муніципали” ні в якому разі не розмінюються на десятку гривень, аби лишити бабцю з її молоком чи сиром у спокої. А вона ж тільки на кілька хвилин завмерла на асфальті неподалік Житнього і не подумає продавати з землі свої “скарби”. Для неї ж бо створені усі умови: доступні і гарні квадратні метри, чемний перевіряючий персонал без натяків щось покласти у кишеню.

Керівництво ринку вже давно працює самовіддано. Зараз ним зовсім не цікавляться правоохоронні органи і не порушують ніяких кримінальних справ за зловживання службовим становищем. І байкам про те, що існує якийсь журнал про схему виплат ледь не кожній “собаці” на ринку, ніхто не вірить. Наклеп і те, що, зокрема, м’ясний павільйон труїть населення несвіжим м’ясом, яке здає для фаршу переробникам. Дирекція Житнього мріє поставити на кожній м’ясній точці холодильне обладнання, щоб покупці мали доступ до свіжини у прямому сенсі цього слова.

Санітарно-гігієнічний стан загалом на ринку слугує взірцем для європейських торгівельних майданчиків. Ніхто там не смітить – і ніхто відповідно не прибирає. Це все вигадки, що продавці справляють нужду там, де працюють! І неправда, що ринок, який щодня обслуговує в середньому 10 000 людей, може похвалитися лише одним громадським туалетом.

Житній ринок не живе одним днем, а будує стратегію розвитку щонайменше на 20 років вперед. Ціни на продукцію не можуть зменшитися щонайменше на третину, бо й так беруть мінімально за місця. Ринок, згідно із статутом, є продовольчим, а те, що 50% продукції не має жодного відношення до продуктів харчування, то це якесь непорозуміння, провокація.

Ці провокатори руйнують підвалини Житнього, який тернистим шляхом формував імідж Житомира, Саме міська рада від імені громади передала колись щонайменше 2 гектари “золотої” землі Укоопспілці “Житній ринок”. Тут все настільки чудово і різнокольорово, що й годі щось міняти.

Але міська влада чомусь вважає, що поблизу ринку нахабно продовжує існувати стихійна торгівля. Одним із лицарів, який намагається нанести рішучий удар стихійному бізнесу і впорядкувати його, є заступник Житомирського міського голови Юрій Мойсеєв.

Інтерв’ю з цього і не тільки приводу я робила два місяці тому. Писати про обіцянки амбітного новоспеченого посадовця не хотілося. По приколу звучали його слова, що їздить на власному “Фольксваген Кадді”, морально непросто щодня на роботу ходити у костюмах, а особливо в спеку. Тоді він категорично проти висловлювався бабусь із сиром на землі. І наголосив, що сам не є прихильником молочних продуктів. За словами Мойсеєва, деякі жінки прикидалися селянками і зовсім не бажали дотримуватися правил гри, встановлених для торгівців.

“Місце у молочному павільйоні коштує 3,40 грн. Думаю, така ціна не обтяжить нікого”, - пророкував Мойсеєв.

Проте бабці і “акторки” не поспішають на ринок, за яким має впритул стежити і міська влада.

До речі, Мойсеєв обіцяв навести лад не тільки у цій сфері, а й транспортній. Правда, його заяви про блискавичні рейди у тролейбусах та маршрутках поки не стали надбанням громадськості. Чиновник запевняв, що не бажає гавкати на когось.

“Впливати не при владі – це розмови”, - так він коментував свій перехід із партійних лав “Фронту змін” до команди міського голови-регіонала.

Поки цей вплив видно хіба із революційних заяв, які декларують позитивні зміни, але обставини-люди-час диктують свої умови.

Олена Галагуза, спеціально для 0412.ua