79-літній житомирянин бере участь в усіх марафонах і в поліклініки не йде

Спосіб життя 78-річного житомирянина Юрія Овчинникова сильно відрізняється від способу життя його однолітків: він не ходить по поліклініках, не лежить годинами на дивані біля телевізора, а чотири рази на тиждень здійснює пробіжки і активно бере участь у всіляких забігах на довгі дистанції.

Кожна робоча пробіжка - по годині-півтори. За останні 55 років Юрій Антонович став учасником 140 марафонів! Каже, якби всі ці дистанції скласти разом, то він би вже тричі оббіг навколо Землі, пише газета ""Эхо".

- Мій тренувальний маршрут пролягає з Житомира в Зарічани, де місцеві жителі мене вже добре знають, - ділиться Юрій Антонович. - Спочатку сприймали як дивака, а тепер вітаються, навіть захоплюються, але ніхто чомусь не приєднується.
Одна стіна в його квартирі віддана під завойовані нагороди: понад 30 медалей за призові місця і маса значків. Юрій Антонович брав участь в забігах в Санкт-Петербурзі, Москві, а також у змаганнях у всіх великих містах України.
- Я займав перше, друге і третє місця, коли мені було 40, 50 і навіть 60 років. Тепер на змаганнях вже немає моїх однолітків, доводиться змагатися з молодими, - зітхає він.
До речі, особистий рекорд Юрія Антоновича - 2 години 40 хвилин на дистанції 42 кілометри.

ЕКСТРІМ? ЧОМУ Б І НІ?!

Але навіть на 79- му році життя Юрій Антонович дасть фору тим, хто на 30-40 років молодше. Буквально півмісяця тому він пройшов усі «кола пекла» в екстремальному забігу, який проводився в Житомирі.
- Ми бігли 8,5 кілометра по пересіченій місцевості, - розповідає бігун. - Через ліси, поля і болота, де я обдер ноги до колін. А ще довелося перепливати річку Тетерів. Ось це був екстрім! Пробіг за одну годину 20 хвилин. Сам дивуюся, як я все витримав і не схибив, адже таких, як я, старичків там більше не було. До речі, кращий час у цьому забігу виявилося в межах години ...

«В АРМІЇ ЗАМІСТЬ махорки МЕНІ видавати рафінад»

- З чого почалася любов до бігу? - Цікавлюся у Юрія Антоновича.
- Моє дитинство пройшло в Ленінграді, де ми жили недалеко від стадіону . Із задоволенням дивився, як грають у футбол, бігають, тренуються. І сам загорівся бігом. Батьки не надавали моєму захопленню особливого значення. Але зате як все це стало в нагоді під час армійської служби! Незважаючи на яскраво виражене плоскостопість, я потрапив в піхоту . А тоді адже служили три роки і фізичні навантаження були дуже серйозні. До речі, в армії я, як єдиний некурящий, замість махорки отримував пачку цукру-рафінаду. І був дуже задоволений. А відразу після армії знайшов собі тренера з бігу і став займатися цілком серйозно.
Юрій Антонович зізнався, що за все життя вболівав всього один раз - ще за Союзу, коли йому було років 50 з хвостиком.
- Влітку під час тренування я потрапив під дощ, сильно намочив ноги. Почалося запалення легенів. Терпів - терпів, думав, якось само пройде. У результаті довелося викликати «Швидку». У лікарні мене відразу ж поклали в реанімацію, ледве відкачали. Це трапилося за місяць до Московського традиційного марафону по олімпійській трасі. Коли одужав, відразу ж відновив тренування . Зрозуміло , що після хвороби я навряд чи витримав би весь марафон. Проте все одно поїхав до Москви і прийняв участь у забігу, який проводився одночасно з марафоном, на 10 кілометрів.

«Маленький, да удаленький»

- Коли мені було 56 років, в Ужгороді проводилися великі змагання з бігу, - згадує мій співрозмовник. - Туди з'їхалися бігуни з усієї України. Пам'ятаю, під'їжджає автобус, і звідти виходять хлопці всі як на підбір: молоді, здорові, сухорляві . Особливо мені запам'ятався один: високий і дуже симпатичний. Я тоді подумав : ну нічого собі суперник! У нього один крок, як мої два. Я-то завжди був маленький і щупленький. Тоді в забігу на 20 кілометрів я посів третє місце. Фінішував, а через якийсь час бачу: до фінішу практично ледве доповзає той високий хлопець. Перетнув фінішну пряму і впав без почуттів. До нього одразу кинулися лікарі, стали приводити до тями. А я хоч би що. Ну , думаю, є ще порох у порохівницях, нехай я і маленький да щупленький, але ще поборюся!
- Чи траплялися нештатні ситуації?
- У Ленінграді я завжди брав участь у марафоні «По дорозі життя», присвяченому зняттю блокади. Він проводиться в кінці січня. Коли мені було років 35 , я з'явився на цей марафон , одягнувшись досить легко. Думав , під час бігу замерзнути просто неможливо. Але як же я помилився ! Тоді чоловік 200 бігли 42 кілометри від Ладозького озера до самого міста. Після 20 кілометрів бігу я відзначив, що перестав потіти. Після 30 кілометрів мої руки задубіли, а брови і вії покрилися інеєм. Замерз моторошно ! Думав , просто не добіжу. Адже бігти треба було і по селах, і по полях , де крижаний вітер просто збивав з ніг. Врятувало те , що після фінішу нам організували баню, де я зміг гарненько відігрітися. Цей випадок став мені хорошим уроком на все життя.
У 1976 році після смерті батька мама Юрія Антоновича вирішила повернутися на батьківщину в Житомир разом з сином. На той момент Юрій був одружений, але дружина відмовилася переїжджати в Україну і залишилася жити в Ленінграді. Дітей у них немає. Юрій Антонович більше так і не одружився. Звик жити один , сам ходить за продуктами, готує , пере і стежить за чистотою в своїй затишній квартирці .

У ЧОМУ СЕКРЕТ ДОВГОЛІТТЯ І ЗДОРОВ'Я

- І все ж у чому секрет вашого відмінного здоров'я і довголіття?
- Я ніколи не дотримувався жодних дієт. Просто не курив, не пив і займався бігом. Ось і весь секрет ...
Сьогодні головна мета Юрія Антоновича - участь у 87- му міжнародному пробігу на 30 кілометрів «Пушкін - Санкт-Петербург», який відбудеться 22 вересня. Правда, він буде брати участь вже не в основному забігу, а на дистанції 5 кілометрів для тих , кому за 70 ...
- Це найстаріший марафон в Союзі і найстаріший у світі , - розповідає Юрій Антонович . - Він проводиться з 1924 року. Єдиний перерва була під час блокади Ленінграда. І мимоволі порівнюєш його з Київським марафоном на 21 кілометр , що проводився 15 років поспіль і був присвячений Дню незалежності України . У ньому я теж завжди брав участь. Але під час правління Черновецького цей важливий за значенням марафон був чомусь скасовано. Шкода , що український марафон виявився не настільки довговічним , як російський...
- Ну, мені пора на пробіжку, - повідомив Юрій Антонович, поправляючи на голові кепку.
Він упевнений , що на вересневому пробігу покаже хороший результат. І не звикати до того, що суперники набагато молодший за нього .