Сьогодні у Житомирі згадують поета Михайла Клименка

Сьогодні день народження видатного українського поета Михайла Клименка, життя і творчість якого тісно пов’язані і Житомиром та Житомирщиною.

Вікіпедія про Михайла Клименка:

Миха́йло Дани́лович Климе́нко (6 листопада 1926, у Левкові Житомирського району — 5 лютого 1998) — український поет-лірик, сонетяр, також журналіст. Літературний редактор газети «Радянська Житомирщина», член Спілки письменників СРСР. Одним із першим в українській літературі став використовувати жанр хокку. Батько живописця Петра, поетеси Наталії та майстра художнього оброблення дерева Віталія Клименків.

Біографія

Народився 6 листопада 1926 року в селі Левкові Житомирського району в сім’ї землевласників. Був найстаршим, мав четверо братів та дві сестри. Закінчив 7 класів Левківської школи. 1944 мобілізований до сталінської армії в Казань, але на щастя, не вбивши нікого, повернувся додому.

1949 з відзнакою закінчив Крошнянський сільськогосподарський технікум (нині — Житомирський агротехнічний коледж). З невеликими перервами працював на посаді агронома-садівника у Левкові. У 1957 році став членом Спілки письменників СРСР.

У 1957—1959 рр. навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені Максима Горького в Москві.

З квітня 1963 року працював літературним редактором газети «Радянська Житомирщина».

Був одним із засновників Житомирської обласної письменницької організації Спілки письменників України, багатолітнім керівником поетичної студії.

Помер 5 лютого 1998 року. Похований в селі Левкові на сільському цвинтарі.

Творчість

З 1946 Михайло Клименко регулярно друкував вірші в комуністичній пресі. У них лише аполітичні речі — краса природи Полісся, радість життя і творчої праці.

Є автором поетичних книг: «Сині очі весни», «Далі голубині», «Людям радію», «Зажнив’я», «Поезії», «Розвидень», «Алмазна грань», «Чорнозем», «Глибока струна», «Поезії. Вибране», «Зелене прозріння», «Призначаю побачення рястові», «Обрії кличуть». Багато з них стали добре відомі широкому читацькому загалу. Остання збірка «Сад мого життя»вийшла вже після смерті поета.

Переважна більшість поезій написана білим віршем і верлібром, але два його сонети вміщені в авторитетну збірку «Український сонет». За вчителів мав таких класиків як Леся Українка, Іван Франко, Пабло Неруда, Назим Хікмет Уолт Уїтмен, Гарсія Лорка. Одним із першим в українській літературі став використовувати жанр хокку.

У творчості він наближався до герметизму. Соціальне життя в Україні та власний досвід дитинства вплинули на світовідчуття поета. Зазнав впливу Максима Рильського: захоплювався його самовимогливістю і цінував художньо добірне слово в поезії. Дружив з Дмитром Павличком.

Фактично був предтечею Тихої лірики та т. зв. Київської школи.

На сторінках газети виступав з нарисами, статтями, в яких прославляв працю сучасників.

Нагороди

1970 — лауреат обласної премії імені Миколи Шпака (за активну роботу з художньо-естетичного виховання молоді та за високий професіоналізм).

1995 — лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (за збірки віршів «Сині очі весни» та “Призначаю побачення рястові).

Вшанування пам’яті

У 2002 році письменник Валентин Грабовський на базі видавництва «Полісся» створив обласну літературно-мистецьку студію імені Михайла Клименка в м. Житомир.

У 2011 році було започатковано премію Михайла Клименка у двох номінаціях: відомі письменники та молоді автори.У Левкові Житомирської області відкрито меморіальну дошку поету.Інформує zhitomir-online.com