Житомирянин, професор Віктор Мойсієнко презентував Луцьку замкову книгу 16 століття

18 жовтня 2013 року в бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в Луцьку за сприяння інституту філології та журналістики відбулася презентація Луцької замкової книги 1560-1561 років – однієї з перших повністю збережених актових книг.

Поява книги стала можливою завдяки багаторічній праці кандидата історичних наук, наукового співробітника інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН УКраїни Володимира Поліщука та нашого земляка, доктора філологічних наук, професора Віктора Мойсієнка, повідомляє inzt.net.

Атмосфера розкішної бібліотеки університету сприяла заглибленню у давні часи Великого князівства Литовського напередодні Люблінської унії, а також розумінню історичної, суспільної, культурної та мовної ситуації українських земель того часу. Виступаючи перед зацікавленою залою студентів та викладачів університету, Віктор Мойсієнко окреслив зміст найпоширеніших судових і нотаріальних справ, що фіксувалися в книзі, представив багатогранність цього історичного документа, адже Луцька книга є інформативною на різних рівнях: інституційному, соціальному, правовому, текстологічному, канцелярському, писемному, мовному.

Особливе зацікавлення викликає Луцька книга як мовознавче джерело, оскільки розгортає широке поле для вивчення мовної картини Волині XVI ст.
Професор Мойсієнко представив фотокопії сторінок давньої книги, написані двома почерками, а також зосередився на нових мовних фактах, які відкрила Луцька замкова книга: власному стилі південноруських (українських) скорописів, які суттєво відрізнялися від московських, особливостях наголошування та вживанні розділових знаків, орфографічних, словотвірних, лексичних, стилістичних та інших закономірностей. Систематизація таких рис має важливе значення, адже на той час іще не існувало граматик і лексиконів отож писарі, роблячи записи зі слів, використовували звичну їм, поширену в побуті "просту", найбільш зручну й зрозумілу в щоденному вжитку мову, що не була тотожною ані церковнослов’янській, ані польській.
Найважливішим моментом презентації стало те, що Луцька книга дає змогу дослідити західнополіські мовні риси на зелях Волині XVI ст. Віктор Мойсієнко спостерігає також, що у текстах, писаних на теренах України та Білорусі до середини XVI ст., до яких належить і досліджувана книга, відсоток запозичень був іще відносно невеликий.
Надзвичайно цікавим виявився представлений лексичний матеріал, зокрема походження антропонімів, як-от: прізвищеві назви Водка, Лукошко, найбільш уживані жіночі та чоловічі імена різного походження та їхні форми.
Презентація викликала неабиякий інтерес, отож професор Мойсієнко відповів на ряд питань найбільш активних учасників дискусії.
До обговорення праці долучилися провідні українські мовознавці: Лариса Павленко, доцент кафедри історії та культури української мови, Петро Троневич та Володимир Пришляк, науковці історичного факультету, аспіранти. Так, доктор філологічних наук, професор кафедри історії та культури української мови Східноєвропейського національного університету Григорій Аркушин виявив значення цього рідкісного мовознавчого дослідження у тому, що воно поєднує вивчення історії мови і діалектології, а праць такого типу в сучасному українському мовознавстві практично немає.
Лариса Павленко із приємністю зазначила, що факт появи транслітерованого тексту часів XVI ст. робить його доступним для використання істориками мови, він стає хрестоматією для читання та дозволить знайти нові теми для молодих дослідників.
Приємно також відзначити, що презентація Луцької книги не залишила байдужим також архімандрита Онуфрія, стараннями якого нещодавно було видане знамените Луцьке Євангеліє XIV ст.

Справді, одним із найбільших див мови є те, що вона веде до смислу. Отож і Луцька книга теж не залишилася безмовною: незважаючи на плин часу, вона нав’язує діалог із сучасником, і в цьому полягає її сучасний сенс. Свідченням цього є й те, що Луцька книга не стала всього лишень комп’ютерною копією своєї попередниці: вона, як коштовний камінь, оправлена у глибокодумні історичні й мовознавчі дослідження Володимира Поліщука і Віктора Мойсієнка, супроводжується коментарями й різноплановими покажчиками.
Отож неабияке явище – поява транслітерованого тексту Луцької книги – засвідчує найрізноманітніші життєві і мовні явища у побуті поліщука-волинянина.