«Нова сила» вимагає прибрати з топоніміки Житомира ім’я Косіора

Активісти Асоціації громадських об’єднань «Нова сила» висунули вимогу до влади Житомира – перейменувати вулицю Косіора, яка ще досі є в Житомирі. Безпосередньо на вулиці імені ката Українського народу та на центральних вулицях міста було розповсюджено сотні листівок з поясненням житомирцям про злочини Станіслава Косіора.

«Боляче усвідомлювати, що навіть у переддень 80-х роковин геноциду вулиці міста Житомир носять назви на честь катів української нації. Міська рада Житомира, яку обирали українці, проігнорувала три укази Президента України про перейменування топонімів, які носять ім’я винуватців тієї жахливої трагедії та Постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року, яка вказує на приналежність Станіслава Косіора до організаторів Голодомору – геноциду в Україні 1932-33 років» - повідомляє голова асоціації Костянтин Суський.

За понад двадцять років незалежности України різні громадські та політичні організації висували пропозиції щодо перейменувань вулиць совєцької доби, але влада міста вперто зневажає національне питання. Досі маємо вулиці Котовського, Щорса, Якіра… Жоден з депутатів, навіть з опозиційних та націоналістичних партій, обраної 2010-го року міської ради не наважився порушити це питання.

«Вимагаємо від житомирської міської влади перейменувати вулицю Станіслава Косіора. Про яку національну ідею можна говорити, коли в українському місті Житомир є вулиця ката українського народу. Або ви зміните назву вулиці Косіора, або ми змінимо міську владу» - зазначив у відеозверненні Костянтин Суський.

 Довідка.Довідка. Витяг з Указу Президента України № 250/2007 від 28 березня 2007 року«Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні»: «…вжити в установленому порядку заходів щодо демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні та політичних репресій, а також щодо перейменування в установленому порядку вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах України, назви яких пов'язані з такими особами.»

Витяг з Указу Президента України № 856/2008 від 25 вересня 2008 року «Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів»: «…активізувати роботи з демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків особам, причетним до організації Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій, а також з відповідного перейменування вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах.»

Витяг з Указу Президента України № 432/2009 від 12 червня 2009 року «Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні»: «…вжиття в установленому порядку додаткових заходів щодо демонтажу пам'ятників і пам'ятних знаків, присвячених особам, які причетні до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні, а також щодо перейменування в установленому порядку населених пунктів, вулиць, площ, провулків, проспектів, парків, скверів у населених пунктах України, назви яких пов'язані з іменами таких осіб.»

Витяг з Постанови Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року:Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Скавронік В.М., при секретареві Бондаренко М.С., за участю   прокурора  відділу прокуратури міста Києва Доценко О.М.  здійснив попередній  розгляд кримінальної справи № 1-33/2010, порушеної Службою безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, відносно…

- Косіора Станіслава Вікентійовича, 18 листопада 1889 року народження, уродженця м. Венгрув Венгрувського повіту Сєдлецької губернії (тепер Варшавське воєводство Республіки Польщі), поляка, з липня 1907 року члена партії більшовиків, у період з 14 липня 1928 року до грудня 1937 року Генерального секретаря ЦК КП(б)У, репресованого у 1938 році,    розстріляного 26 лютого 1939 року, реабілітованого у 1956 році;…

На підставі викладеного, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 6, ст. ст. 240 і 248 Кримінально-процесуального кодексу України,   апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

 Закрити кримінальну справу, порушену за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках відносно Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича, Молотова (Скрябіна) Вячеслава Михайловича,     Кагановича Лазаря Мойсейовича, Постишева Павла Петровича, Косіора Станіслава Вікентійовича, Чубаря Власа Яковича  і Хатаєвича Менделя Марковича, в зв'язку з їх смертю, які за висновком органу  досудового слідства - Головного слідчого управління Служби безпеки України - з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення  побудови і утвердження незалежної української держави,  шляхом   створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців  спланованим ними Голодомором 1932-1933 років, умисно організували геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб,    тобто    безпосередньо    вчинили    злочин,    передбачений   ч.  1  ст.   442  Кримінального кодексу України.

Станіслав Вікентійович Косіор (18 листопада, 1889 р., Польща – 26 лютого 1939 р.) – більшовицький партійний та радянський діяч, злочинець, один з організаторів Голодомору-геноциду українців 1932-1933 років. 1928-1938 роки – генеральний секретар ЦК КП(б)У.

У липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У, добре знаючи незадовільне становище з забезпеченням населення хлібом, активно підтримав вимогу Л. Кагановича і В. Молотова повністю виконати значно завищені плани хлібоздачі в Україні. За його ініціативою було створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р.). Вилучення на початку 1933 р. цих фондів (включно з насінневими) за директивою Й. Сталіна і В. Молотова і при безпосередній підтримці Косіора, у залік виконання плану хлібозаготівель стало однією з головних причин Голодомору-геноциду 1932-33 в Україні. Безпосередньо був закріплений за виконанням хлібозаготівель з листопада 1932 в Одеській області.

Косіор – безпосередній організатор політики фізичного і духовного геноциду українського народу, що виявився в ліквідації «українізації» і проведенні політики русифікації, організації штучного голодомору 1932–1933 років в Україні, розгортанні антиукраїнського терору, фабрикуванні численних політичних процесів та масовому винищенні національної інтелігенції. Саме за часів Косіора було піддано репресіям або доведено до самогубства цілу плеяду націонал-комуністичних діячів —Хвильового, Скрипника. Виступаючи на XVII з'їзді партії, керівник Компартії України Косіор заявив, що «націоналістичний ухил у Комуністичній партії України… грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві».