Солоний бік спортивної медалі

В університеті я вперше почула термін “калокагатія”, який означає гармонію душі, тіла і розуму. Тренування цих трьох складових дає почуття повноцінної людини. У молодшій школі мені довелося піти з акробатики, яка досі замінює фітнес-клуби. Іноді шкодую, що не віддала перевагу професійному спорту, але частіше співчуваю тим, хто до кінця не може втілити у життя свої мрії.

От днями знайомлюся з житомирськими “греками”, які виборюють нагороди не лише для області, а й для країни. Представляють вони, щоправда, неолімпійські види спорту і в цьому головна проблема. Якщо олімпійцям держава забезпечує сякий-такий all inclusive, то іншим спорстменам доводиться жити за залишковим принципом.

Спеціальне харчування неолімпійці мають змогу отримати за кошти бюджету  тільки напередодні міжнародних змагань, а національні – відповідно не враховуються. Мій співрозмовник отримав вдруге за свою кар’єру з 2005 року спортивну форму – костюм відомого бренду “BOSCO” (у фірмовому магазині на Хрещатику тільки одні брюки обійдуться у 1-1,5 тис грн). Хлопець навіть здивувався, коли вручили комплект.

Його тренер з роками збагнув, що здібних дітей треба залучати саме до олімпійських видів спорту, що комерційно виправдовується.

“З таким високим рівнем дітей одразу треба скеровувати на олімпійський спорт. Тоді у роботі будуть зацікавлені і спортсмени, і тренери. А якщо будуть ще й якісь нагороди, то держава забезпечить житлом”, - плекає надії наставник.

Наприкінці розмови неолімпієць показує блискучу медаль. Не золото, але на п’єдесталі фігурував. Радість для рідних і близьких і бар’єр для забезпеченого спортивного

 Житомирських чемпіонів надихають розклеєні на обшарпаних стінах настанови