Ювілей житомирського футбольного майстра

Так вже повелось, що майже усі футболісти мають якісь прізвиська – від партнерів чи уболівальників, зрозуміло не образливі. А от у відомого гравця житомирської команди майстрів Олександра Горєлова навіть ласкавого прізвиська не було: якось одразу став він для всіх просто Аліком. Олександру Олексійовичу випало довге життя в футболі.

Погравши ще в класі Б, де він став чемпіоном України в складі «Автомобіліста» та підвищився до класу А, Горєлов згодом став тренером у щойно створеній СДЮШОР з футболу. Щоправда, на знак вдячності за його великі заслуги перед житомирським футболом, йому спочатку запропонували посаду голови міського спорткомітету, але довго він там не просидів – не міг жити без футболу.

Талант – це завжди праця, часом виснажлива. Алік Горєлов вирізнявся серед своїх однолітків тим, що краще за них міг обробити м’яча, пробити точно по воротах, миттєво оцінити ситуацію. Саме цими якостями він одразу привернув до себе увагу фахівців, які зрозуміли, що хлопець не просто любить футбол, а постійно працює над собою. Трапилося це ще півсторіччя(!) тому – в чемпіонаті міста Житомира, де успішно виступала команда Військового училища, створена та очолювана саме Горєловим.

Народився Алік у донецькому містечку Димитрове, де й закохався … у футбольну гру.Строкову службу йому випало проходити в складі підрозділу бойового забезпечення Житомирського військового училища. А запрошення до місцевої команди майстрів Горєлов отримав на останньому році служби, коли засяяла його бомбардирська зірка в чемпіонаті Житомира. І вже невдовзі для суперників нашої команди виникла проблема Горєлова, його нейтралізації.

Алік мав чудове відчуття позиції, він завжди опинявся в потрібному місці. І голи, які він забивав, були найпотрібнішими. Таким був, приміром, гол у ворота черкаського «Дніпра» у фінальній пульці, коли «Автомобіліст» став чемпіоном України. У передостанньому турі жереб звів житомирян із черкащанами. Суперник вже не претендував ні на що, тож психологічно мав перевагу. А житомирянам потрібна була лише перемога, бо в останньому турі вони мали зустрітися з господарями турніру – сєвєродонецьким «Хіміком», якого випереджали на очко. Рахунок відкрили черкащани, та в другому таймі Федір Кокольник зі штрафного відновив рівновагу. Але ж потрібна перемога! Флангову атаку починає Валентин Косов і бачить, як Алік сигналізує рукою, щоб він навішував передачу. Невеликий на зріст Горєлов виграє повітряну дуель і наносить удар. Го-о-л!..

З нагоди видатного, 50-річного, ювілею гри в Житомирі видатного футболіста Олександра Горєлова – майстра спорту СРСР – можна пригадати ще не один яскравий епізод з його спортивної біографії. Та досить буде перерахувати лише найвизначніші досягнення: чемпіон України 1967 р., срібний призер 1970 та бронзовий – 1971; володар Кубку України 1972 року. Нова слава прийшла до О.О.Горєлова вже як до тренера, що виховав силу-силенну житомирських футболістів за чверть століття роботи в СДЮШОР. Найвідоміші з його вихованців – Юрій Вернідуб та Павло Паршин, Олександр Добровінський та Сергій Вознюк, Юрій Гаращук, Олег Хмара…

А ще знаходив видатний фахівець футболу час, аби писати про своїх «бійців» до місцевих видань, працювати над книжками про улюблену гру. Тож від численних фахівців та любителів футболу щиро вітаємо нашого Аліка – Олександра Олексійовича Горєлова з видатним ювілеєм і бажаємо йому покращення здоров’я й ще багатьох років життя. Зі щирою повагою –Юрій ЧЕРНИШОВ – голова Житомирської обласної асоціації спортивних журналістів Руслан ПАВЛЮК – голова Житомирської районної федерації футболу. Також до всіх побажань приєднується і редакція 0412.ua.